Ганебне голосування від "Німецької хвилі"
Чергова ганьба української блогосфери - конкурс блогів од DEUTSCHE WELLE.
https://thebobs.com/ukrainian/category/2013/best-blog-ukrainian-2013/
Номінуються на "Кращий блог українською" люди, відверто нудні й нецікаві.
Відколи лідер голосування Олена Білозерська bilozerska зрадила Віктора Ющенка та юлькнулася, її блог став абсолютно неінтересним. Суцільні примітивні звіти з заходів так званої опозиції, повідомлення з тюрем, співчуття різним збоченцям і нехитра пропаганда в дусі меншезлізму, що не становить інтересу з точки зору журналістики. Навіть лексика стала вбогою. Зник не лише сам дух виклику. Зникла атмосфера затишної господи, бо старі читачі-націоналісти перестали туди заходити, росіяни більше не атакують, незліченних юлеботів перекинули на іншу ділянку інформаційного фронту. Тут битва вже виграна, "незалежну" Оленку перевербовано й знешкоджено. Хоча вона у проміжках між бубонінням про "чивокунь" ще обіцяє щось таке націоналістичне, проте, погортавши блог, кожен зрозуміє, що все давно скінчено.
Інший фаворит - Дмітрій Рєзнічєнко reznichenko-d, навіть якщо оминути сумнівні "подвиги" та далеко не европейську брутальність, ще понуріший за Білозерську. Багато картинок, репостів, знову актуальна політика, що вкривається пліснявою наступного ж дня, трішки потуг виступити в ролі політичного оглядача, багато невдалих спроб показати себе знавцем життя та геть недолуга експертність. Щось для душі, тобто приємного, цікавого, щирого, не про "борцов с рєжімом" - просто почитати, там не знайти, та й багато рєзнічєнківщини не витримаєш. Штучна й вимучена українська мова, що нагадує комп'ютерний переклад, не спонукає читати далі. Краще б уже й далі писав рідною. Блог так само гаряче агітує за так звану опозицію і спрямований проти всіх, хто з різних причин не поспішає за неї голосувати. Теж, очевидно, "незалежний".
Останнім часом його посилено піарять.
Додано невідомі мені й, здається, позбавлені будь-якої цінности цілком пересічні блоги "Текстів" texty-ua, Сергія Руденка rudenko-s, подруги соціялістичного маніяка Цушка Тетяни Монтян mentbuster, мертвий блог Отара Довженка otar і блог напіванонімового пропагандиста ідей чучхе mykolap. Вони покликані створювати масовку й ілюзію демократичного вибору. Таке враження, що мета підбірки - випхати нагору потрібних конкурсантів, визначених наперед, як на музичних передачах. Кого нагородять путівкою до Райху, уже відомо наперед.
Голосувати
Знаю масу хороших українських блогерів, дехто з яких є справжньою зіркою. Це освічені й культурні люди, що пишуть про суспільне життя культуру, філософію, мистецтво, літературу, історію, розташовують свою прозу й переклади. Серед них є справжні зірки й улюбленці читачів. Це неординарні, достойні й порядні люди, на дописи яких чекають, яких коментують і поважають. Це ветерани української блогосфери.
Проте жоден із них у голосування не потрапив.
І не треба казати, що потрібні лише ті, хто строчить про тюрми, застінки й відбирання в представників другої найдавнішої професії чесно заробленої торгівлею собою дорогої апаратури.
Характерно, що від Франції номінується проект французького інституту соціяльних наук, де можна прочитати про середньовічне мистецтво, де є блоги студентів та науковців, від Туреччини - академік Емрах Ґекер, який публікує у своєму блозі власні дописи на теми соціології, політики та культури, крім цього, пише огляди нових книг і фільмів, від Індонезії - блог, який розказує школярам про різні професії, від Німеччини - Юлія Пробст, яка розповідає про проблеми глухих. А від України - не надто адекватні політичні агітатори, передбачувані, мов фізіономії їхніх опозиційних спонсорів. Багато з них навіть висловлюватися цікаво не вміє. В їхніх банальних блогах нічого почитати, якщо ти не захоплюєшся естетикою лизання сідниць і не впадаєш в екстаз, зачувши прізвище опозиційних ватажків. Різницю з переліченими країнами відчуваєте?
По відношенню до решти українських блогерів це, звичайно ж, просто несправедливо й підло. Втім, ясно, що це чергова диверсія вітчизняних прибічників побудови ліволіберального ГУЛАГу: єдині речі, котрі воно хоче запозичити з Европи, це - диктат гомосексуалістів, феміністичні покручі в мові і вже відмираюче там юдофільство. Чисті ріки, в яких можна пити воду і ловити рибу, чисте повітря, подоланий сказ, фінансування науки, ставлення до калік і інші речі їх не цікавлять.
При цьому суддею української блогосфери виступає скандально відомий Мустафа Найем - людина дуже далека від української культури й українського життя, названа невідомо чому "одним із найважливіших політичних голосів в українському інтернеті", хоча це звичайний собі журналіст і ведучий. Теж опозиційний.
Брати Капранови були праві. Кожен такий гіперполіткоректний конкурс має прищеплювати етнічним українцям почуття меншовартости та переконувати на підсвідомому рівні, що українське приречене на поразку.