КОВТОЧОК ДОБРОТИ
Посеред хурделиці страшної,
Крізь мороз, що розпира мости,
Непомітно, тихо за собою
Ти несла ковточок доброти.
Нам завжди такого бракувало,
Бо серед людської суєти,
Дуже шкода, маємо замало
Лагідних ковточків доброти.
Начебто, нічого в нім такого,
Щоб дива творити навкруги,
Та стає простішою дорога,
Йти по ній все більше до снаги!
Той ковток зігріє у негоду,
Підбадьорить у печальну мить,
Він в неволі надає свободу,
Й на душі від нього не болить.
Я візьму собі того ковточка,
Щоб відчути, як малим дитям,
Коли бігав босим у садочку,
Щастя та любов до забуття!
Я не жадний - розділю, з ким треба!
Щастя забагато не бува!
Вистачить усім і сонця, й неба,
Й доброти, що створює дива...
03.03.2018