Дурепа
...був на диво теплий осінній день, майже вечір. Йшли троє: він, вона, та їх подруга. Він їв пиріжок з маком та ніс її сумку. Вони пліткували і весело сміялися.
-А ось коли тобі виповниться 16 ми з тобою обов'язково одружимося. Ти мені будеш приносити сніданок у ліжко. Згода? -запитала вона сміючись
-Звичайно! Я згоден.- Сказав він усміхнувшись.
-А ти не забудеш?
-Я йому нагадаю,- сказала їх подруга.
***
Вона відкрила очі. На годиннику була шоста ранку. З вікна до кімнати пробивалося вранішнє сонце, цвірінькали пташки. Вона піднялася і потягнулася. Ноги потонули у домашніх капцях. Вона накинула його сорочку і ввійшла до кухні. На плиті стояла пательня з яєшнею і смачно шкварчала. Вона сперлася на холодильник і посміхнулася.
-Ти вже прокинулася, моє янголятко,- сказав він і поцілував ії в чоло.
-Ні, це ти моє,- відповіла вона і прогорнулася до нього. -Ти пахнеш молоком. Полуничним. Як тоді.
-Ти що, пам'ятаєш, що було 10 років тому?
-8. Я багато чого пам'ятаю.
Він взяв її за руку і посадив на стілець, а сам сів поруч. Вони їли яєшню, запиваючи полуничним молоком. Раптом задзвонив телефон.
-Я візьму,-сказала вона і побігла до кімнати.
***
Вона відкрила очі. На годиннику була шоста сорок п'ять. Дзвонив будильник. Вона озирнулася. На дворі було похмуро, на календарі був четвер, їй було 16.
-Дурепа. -сказала вона і пішла збиратися до школи.
-А ось коли тобі виповниться 16 ми з тобою обов'язково одружимося. Ти мені будеш приносити сніданок у ліжко. Згода? -запитала вона сміючись
-Звичайно! Я згоден.- Сказав він усміхнувшись.
-А ти не забудеш?
-Я йому нагадаю,- сказала їх подруга.
***
Вона відкрила очі. На годиннику була шоста ранку. З вікна до кімнати пробивалося вранішнє сонце, цвірінькали пташки. Вона піднялася і потягнулася. Ноги потонули у домашніх капцях. Вона накинула його сорочку і ввійшла до кухні. На плиті стояла пательня з яєшнею і смачно шкварчала. Вона сперлася на холодильник і посміхнулася.
-Ти вже прокинулася, моє янголятко,- сказав він і поцілував ії в чоло.
-Ні, це ти моє,- відповіла вона і прогорнулася до нього. -Ти пахнеш молоком. Полуничним. Як тоді.
-Ти що, пам'ятаєш, що було 10 років тому?
-8. Я багато чого пам'ятаю.
Він взяв її за руку і посадив на стілець, а сам сів поруч. Вони їли яєшню, запиваючи полуничним молоком. Раптом задзвонив телефон.
-Я візьму,-сказала вона і побігла до кімнати.
***
Вона відкрила очі. На годиннику була шоста сорок п'ять. Дзвонив будильник. Вона озирнулася. На дворі було похмуро, на календарі був четвер, їй було 16.
-Дурепа. -сказала вона і пішла збиратися до школи.