Грузія. День 4. Водоспади Ушби і Местія
Грузія | Червень 2016
Маршрут: водоспади Ушби - c. Мазері - Местія
Четвертий день мандрівки Грузією
Ранок розпочався зі світанком о шостій ранком за місцевим часом (п'ятій за Києвом). Плани на день були грандіозні - піднятися до водоспадів Ушби, повернутися до селища Мазері і далі за маршрутом до перевалу Гулі, десь по дорозі до нього була запланована ночівля.
Блукання на перевалі Бак вибивали нас з графіку, фініш і дедлайн якого був прив'язаний до залізничних квитків на нічний потяг до Тбілісі.
Від нашого місця ночівлі до водоспадів було приблизно 3,5 км в один бік. Враховуючи вагу рюкзаків (~ 25 кг) напрошувався радіальний похід без наплічників. Питання було в тому, де їх краще лишити.
Готуючи сніданок ми насолоджувалися видами. Ночували ми цієї ночі на широкій галявині з якої відкривався вид на гори, що обмежували долину. По краю галявині протікав струмок з якого ми набирали воду.
Маркування на камені
Гори в ранкових променях
Вид з намету
Позаду намету
Готували ми на пальнику, їжа готувалася швидко. Так само швидко збирали намет і наплічники. Погода стояла чудова, сонячна. А це віщувало денну спеку до настання якої хотілося пройти якомога далі за маршрутом
На самому початку підйому ми знайшли кілька розлогих дерев і кущів в густій зелені яких ми заховали наплічники узявши з собою перекус і мінімально необхідний набір спорядження в який входили дощовики.
Стежка нагору
Підйом був не крутим, але затяжним. Через зелень дерев пробивалися краєвиди, та я втримував себе від того щоб не зупинятися кожного разу на фотографування і не затримувати нас.
Долина Бечо і засніжений хребет, що відділяє Сванетію від Лентехі
На підйомі ми не зустрічаємо жодного туриста. Ми перші :)
Самостійний відпочинок має свої переваги.
Водоспади
Бурхливий потік
Стежки приводить нас до мосту через річку. Місток, розташований обабіч скелі, дає змогу перейти на інший бік річки. Там, за підвищенням, знаходяться намети прикордонників. Ми машемо їм руками і проходимо далі на марковану стежку, що веде вгору до водоспадів.
Види на долину фантастичні.
Порівнюючи з Карпатами тут настільки більший масштаб...
Сніжник
Насолодившись краєвидами ми повертаємось назад. Крута стежка від водоспадів, намети прикордонників, місток через річку. Тут зустрічаємо перших туристів, які йдуть до водоспадів. Група велика, зустрічаємо її учасників наступні пів години, добряче вони розтягнулися.
Поспішаємо до захованих рюкзаків. На підході до схованки починаю хвилюватися, прохід до рюкзаків перекриває автобус, яким привезли туристів. З рюкзаками все нормально, вдягаємо їх і рушаємо в напрямку Мазері до мосту через річку.
Тут в мене виникла ідея замість того, щоб знову йти спекотною долиною, не переходити міст, а пройти далі цим берегом до селища Твебіши. Ідея виявилася невдалою, адже за 1,5 км ми вперлися в огорожу. Порушувати межі приватної території бажання не виникало, тож ті самі +1,5 км спекою і ми переходимо на інший бік річки.
Обідаємо. В цей час я розмірковую над тим, які наші шанси відшукати потрібну нам стежку і піднятися до руїн Гулі до дощу, який насувається зі сходу.
Врешті решт ми вирішуємо не ризикувати і йти до автодороги на Местію, щоб під'їхати туди маршруткою.
Наступні години запам'яталися сильною спекою. Мозок плавився, запаси води були обмеженими, а до траси було ще багато кілометрів.
село Мазері
Під спекою ми здолали 8 км, аж поки в селищі Ushkvanari нас не підібрав водій вантажного мікроавтобуса, врятувавши від зливи, яка нас таки наздогнала. Водій довіз нас до автобусної зупинки і грошей за допомогу брати не схотів. Справжня грузинська гостинність :)
Чекали на маршрутку не надто довго і за 5 ларі з людини були в Местії.
Пам'ятник цариці Тамарі, центральна площа Местії
Будівля адміністрації і поліцейський відділок
Мабуть через спрагу, яка періодично дошкуляла нам, в першу чергу я придбав 6 літрів питної води в магазинчику поруч з площею. Як виявилось потім, в центрі площі розташований фонтан з мінеральною водою, та вода знадобилася потім, для приготування їжі.
Інші мандрівники, що приїжджають в Местію, зупиняються або в гест-хаусах (дорого), або в кемпінгу, або на природі в околицях міста. Я розмірковував над третім варіантом.
Поки ми відпочівали в парку до нас підійшов чоловік, який запропонував розставити намет у нього у дворі поруч. Будинок дійсно був поруч з площею, душ і близькість до центру переважили (кемпінг був в кількох кілометрах від центру). Тож розставивши намет ми відправились на прогулянку.
Стилізовані сучасні будівлі довкола центру
Сванська башта
Різблені двері в будівлі суду
Гуляючи містом ми зайшли в одну з пекарень і придбали смачний грузинський хліб, потім скуштували суп-харчо в місцевому кафе і місцеву здобу в магазинчику на околиці.
Автентичний пейзаж
Бонус:
Click to view