Боржава. День 1. Водоспад Шипіт
Розповідь про наш похід на Боржаву у вересні цього року.
Коротка та неспокійна ніч в ужгородському потязі і вже о пів на шосту ми у Воловці, вдихаємо прохолодне повітря Карпат. На платформі чекають ранкову електричку на Ужгород місцеві та кілька туристів. На лавці поряд з будівлею вокзалу снідає дівчина з великим рюкзаком і підгодовує станційного котика.
За кілька хвилин прибуває наш трансфер у Пилипець. Ми п'ємо каву, завантажуємо рюкзаки у бусік і о шостій годині рушаємо. Дорогою у Пилипець розглядаємо хатинки приховані під ковдрою ранкового туману.
Трохи більше ніж за пів години ми вже милуємося водоспадом Шипіт. А довкола ні душі.
1. Водоспад Шипіт
2.
3. Довкола ранковий туман
4. Починають пробиватися перші сонячні промені
5. Річкові перекати
Зібравши рюкзаки під гомін Шипоту, ми перейшли пікнікової зони і поснідали. Прогулялися територією зони відпочинку - виявилося, що тут обладнали пристойний туалет, а торгові точки о сьомій-восьмій ранку і не думають відкриватися.
6.
7.
8. Сніданок
9. Річка Плошанка, нижче від водоспаду
10.
11. Павутиння в ранковому тумані
12.
Поснідавши ми вирушаємо на підйом, спочатку жовтим, а потім зеленим маркером.
13. Хребет Боржава з головної галявини Шипоту, на якій проходить фестиваль. Де-не-де досі стоять намети фестивальників.
14.
15. Короткий привал
16. Ранковий туман розсіюється
17. Стежкою через буковий ліс
18. Крізь ряди стройних буків пробиваються сонячні промені
19.
20. Струмки
21. Встановлюємо намети. Саме час поніжитися на сонечку
22.
Встановивши намети і зібравши трохи дровенячок для багаття, ми з Палею вирушаємо за грибами.
23.
24. Пилипець
25. Справді, вони нагадують покемонів?
Ми знайшли лише одного білого гриба (вистачило для супу) та сироїжки, нагуляли апетит і дослідили довколишній ліс.
26.
27. Вечірнє багаття
