radio und politic
Як там кажуть: Ах, як мило! Читаєш записи, а особливо коментарі до них, і милуєшся. Ось, дописувач говорить про стид. Ай-ай-ай, як же не соромно тим людям, що начитують політичну рекламу. А хтось там підхоплює,- невже немає їм що їсти, стидоба!
Як начитчик, на радіо, вважаю за необхідне щось сказати. Знаю, що вмію читати (на мікрофон), знаю, що це в мене виходить добре. Так, мені гидко читати всіляку політику. Власне є багато речей, від яких краще абстрагуватися. І робити те, що вмієш.
Це щось схоже на шароварне самурайство. Хтось заробляє на життя тим, що випікає хліб, лікує людей, працює на землі, або вбиває. Солдат, це ж професійний вбивця. Нехай і називають його - охоронцем спокою.
Ті, хто працюють з мікрофоном, з камерою, хіба не виконують вони свій обов'язок, робити те, що вміють, до чого покликані? Чи є претензії до солдата? Чи є претензії до ЗМІ, що транслюють політичний мотлох?
Лизоблюди з однієї партійки стидять начитчиків за рекламу іншої партійки, третя купка "мічтателей" закидає за ролики з провладними мажоритарниками. "Стидоба, вам що немає що їсти, що так опустилися?!"
Так, милі мої споживачі рекламної гумки. Мені, моїй родині, близьким, нічого буде їсти, ніде жити, як закину робити те, що вмію. Найкращий варіант, з вашої логіки - "замружитись" і піти з цього світу, аніж "ганьбитися" політичними роликами? Розчарую, мені ще цікаве життя. І є багато речей, набагато істотніших, ніж читання вголос, за гроші.
Звісно, мені хочеться робити хороші українські аудіо-книги. Проте бажаючих фінансово вкластися у таке, в Рівному, не стрічав. От якби задарма... Бінго! Саме так і вчинив, свого часу. Пишу задарма, у власне задоволення.
Передвиборчий ажіотаж скоро мине, як шлюбні пестощі декоративних кроликів. Вибори минуть, і після похмілля, можливо, кинуть бухати/нюхпти/жувати шкідливу псевдополітичну муру. Життя продовжується, хочеться когось нині стидити - стидіть. Аби на здоров'я.
Як начитчик, на радіо, вважаю за необхідне щось сказати. Знаю, що вмію читати (на мікрофон), знаю, що це в мене виходить добре. Так, мені гидко читати всіляку політику. Власне є багато речей, від яких краще абстрагуватися. І робити те, що вмієш.
Це щось схоже на шароварне самурайство. Хтось заробляє на життя тим, що випікає хліб, лікує людей, працює на землі, або вбиває. Солдат, це ж професійний вбивця. Нехай і називають його - охоронцем спокою.
Ті, хто працюють з мікрофоном, з камерою, хіба не виконують вони свій обов'язок, робити те, що вміють, до чого покликані? Чи є претензії до солдата? Чи є претензії до ЗМІ, що транслюють політичний мотлох?
Лизоблюди з однієї партійки стидять начитчиків за рекламу іншої партійки, третя купка "мічтателей" закидає за ролики з провладними мажоритарниками. "Стидоба, вам що немає що їсти, що так опустилися?!"
Так, милі мої споживачі рекламної гумки. Мені, моїй родині, близьким, нічого буде їсти, ніде жити, як закину робити те, що вмію. Найкращий варіант, з вашої логіки - "замружитись" і піти з цього світу, аніж "ганьбитися" політичними роликами? Розчарую, мені ще цікаве життя. І є багато речей, набагато істотніших, ніж читання вголос, за гроші.
Звісно, мені хочеться робити хороші українські аудіо-книги. Проте бажаючих фінансово вкластися у таке, в Рівному, не стрічав. От якби задарма... Бінго! Саме так і вчинив, свого часу. Пишу задарма, у власне задоволення.
Передвиборчий ажіотаж скоро мине, як шлюбні пестощі декоративних кроликів. Вибори минуть, і після похмілля, можливо, кинуть бухати/нюхпти/жувати шкідливу псевдополітичну муру. Життя продовжується, хочеться когось нині стидити - стидіть. Аби на здоров'я.