(no subject)
У неділю гарна поїздочка вийшла. Велосипеди, велосипедисти, велосипедистки... Просто, хороша поїздка, без фройдівських штучок. Суцільний змінений стан свідомості. Це вже після Хотина. А до Хотина... Гарні пейзажі, антицеллюлітна траса, темні окуляри, округлі форми велосипедисток... Головне не переходити від естецтва до чогось іншого. Можна і по мордасам, легко, отримати.
Після Хотина, біля водойми, група розділилася. Одні занурилися у матрацний рай, із теплою водою, бутербродами, та потенційним опіком шкіри, інші навострили гумові колеса на Суськ. Кажуть, там коней купають у райських озерах. І, тут почався ад...
До Суська доїхали не всі. Принаймі, я не доїхав. Лісові дороги щедро орошилися піском, а кабани так весело нарили стежки, що заплутали людські шляхи із кабанячими. А болота... На болотах волого, а значить - комарі, ґедзі, та інші кровопивці. Кастанеда, із своїми пейотлями - відпочиває за буйками, такого стану зміненої свідомості давно вже не було. Хіба, від грибів... Ліс, кабанячі тропи, кровопивці на тілі, і абсолютна безвихідь. Благо сонце, яке у місті проклиналося щохвилинно, вказало путь. Орієнтуючись за тінями віїхали на поле, на вітер і піщану дорогу. Дороги, звісно, були і у лісі. Проте це Дороги Смерті, стільки там було піску. На велосипеді, в хмарах комарів....
Була на зворотньому шляху Горинь. Прохолода води, п'яні дядьки щохвилинно бігали прикурити, а діти били рушниками вужів, які ковтали жаб. А поруч песеня вило від щася, і немовля висковзало у п'яненької тітки з рук. Мирний недільний лубочний пейзаж.
Після Хотина, біля водойми, група розділилася. Одні занурилися у матрацний рай, із теплою водою, бутербродами, та потенційним опіком шкіри, інші навострили гумові колеса на Суськ. Кажуть, там коней купають у райських озерах. І, тут почався ад...
До Суська доїхали не всі. Принаймі, я не доїхав. Лісові дороги щедро орошилися піском, а кабани так весело нарили стежки, що заплутали людські шляхи із кабанячими. А болота... На болотах волого, а значить - комарі, ґедзі, та інші кровопивці. Кастанеда, із своїми пейотлями - відпочиває за буйками, такого стану зміненої свідомості давно вже не було. Хіба, від грибів... Ліс, кабанячі тропи, кровопивці на тілі, і абсолютна безвихідь. Благо сонце, яке у місті проклиналося щохвилинно, вказало путь. Орієнтуючись за тінями віїхали на поле, на вітер і піщану дорогу. Дороги, звісно, були і у лісі. Проте це Дороги Смерті, стільки там було піску. На велосипеді, в хмарах комарів....
Була на зворотньому шляху Горинь. Прохолода води, п'яні дядьки щохвилинно бігали прикурити, а діти били рушниками вужів, які ковтали жаб. А поруч песеня вило від щася, і немовля висковзало у п'яненької тітки з рук. Мирний недільний лубочний пейзаж.