106 кілометрів Полісся
Оригинал взят у jarkokozak в 106 кілометрів Полісся
"А що, її ще не закрили?" - кожного року перепитують туристи. Маленький, наче іграшковий, вузькоколійний тепловоз і вагончики, як на дитячій залізниці. Але тут все серйозно, для багатьох мешканців віддалених районів Полісся "кукушка" або "поїздо́к" - чи не єдиний транспорт, який зв'язує їх з цивілізацією. Деякі зупинки - це просто переїзди на лісових дорогах, куди поліщуки добираються гужовим транспортом з своїх віддалених хуторів.
Для туриста ця подорож - справжня атракція. Спочатку спостерігаєш на маневрами тепловоза на кінцевій станції, роботою стрілок і семафорної системи.
Далі стоїш в тамбурі з відкритими дверима, чи просто сидиш на підніжці, і чекаєш наступного повороту, щоб зробити вдалу фотографію.
За вікном пропливають густі зарослі тайгових масивів, несподівані блакитні озера, важкодоступні болота і білі піщані дюни, намиті останнім льодовиком.
А далі - єдиний в Україні дерев'яний залізничний міст, через річку Стир.
Для фотомисливців це бажаний трофей, тож машиністи іноді дають дозвіл на те, щоб перейти міст пішки, а потім на малому ходу застрибувати в поїзд :)
Найближчу подорож до Поліської вузькоколійки плануємо 4-6 вересня, в рамках туру до Білого озера і Рівненського заповідника.
Ласкаво просимо :)
"А що, її ще не закрили?" - кожного року перепитують туристи. Маленький, наче іграшковий, вузькоколійний тепловоз і вагончики, як на дитячій залізниці. Але тут все серйозно, для багатьох мешканців віддалених районів Полісся "кукушка" або "поїздо́к" - чи не єдиний транспорт, який зв'язує їх з цивілізацією. Деякі зупинки - це просто переїзди на лісових дорогах, куди поліщуки добираються гужовим транспортом з своїх віддалених хуторів.
Для туриста ця подорож - справжня атракція. Спочатку спостерігаєш на маневрами тепловоза на кінцевій станції, роботою стрілок і семафорної системи.
Далі стоїш в тамбурі з відкритими дверима, чи просто сидиш на підніжці, і чекаєш наступного повороту, щоб зробити вдалу фотографію.
За вікном пропливають густі зарослі тайгових масивів, несподівані блакитні озера, важкодоступні болота і білі піщані дюни, намиті останнім льодовиком.
А далі - єдиний в Україні дерев'яний залізничний міст, через річку Стир.
Для фотомисливців це бажаний трофей, тож машиністи іноді дають дозвіл на те, щоб перейти міст пішки, а потім на малому ходу застрибувати в поїзд :)
Найближчу подорож до Поліської вузькоколійки плануємо 4-6 вересня, в рамках туру до Білого озера і Рівненського заповідника.
Ласкаво просимо :)