Недільна проповідь Князя Огіна
Онуки Перуна! Правнуки Сварога! Бажаю Вам світла і добра, браття і друзі мої!
Тему сьогоднішньої проповіді підказала мені Радаслава, яка зробила цікавий запис у Мордокнизі:
У книзі "Волхв Сила" є досить дивні для сьогоднішнього сприйняття слова "дай дощ літній, дай сніг зимній". У частині присвяченій створенню захисту і взяттю сили. Пояснення дуже просте. Вчені з`ясували, що кожна краплина, кожна сніжинка наелектризована грозовою хмарою. Кожна краплина дощу, снігу несе реальну часточку блискавки, часточку Перуна. Так відомо, що нашими предками також вшановувався град. Коли Огін говорив, що з рук Перуна вилітали блискавки, я не вірила, але в принципі, зараз я розумію, що це можливо, людина також може таке робити. "хмарою, крилами Сімаргла навіяною, укрий мене, і невразливий я буду"...
Я додав до цього запису невеличкий коментар:
Радаслава забула додати, що звернення "дай дощ літній, дай сніг зимовий" напралене саме до духу Перуна, а не до Даждьбога, що з сучасної точки зору здається більш логічним.
А от уривок з першої частини "Волхв Сили", який логічно пов`язаний з проханням до Перуна надати сніг і дощ:
І від Перуна род свій ведемо ми. Силу він нам дарує вічну. Розум духу і тілу надає. О Великий Перуне! Воздай силу розуму нашому! Нехай піде страх і да з`явиться слава! Дай силу Землі! Дай силу грома! Дай яскравість блискавки! Дай свіжість дуба! О Перуне! Покарай хрест! Бо позабудуть тебе онуки твої, але не втечуть від стріл твоїх! О Перуне! Приховай і додай силу нашу! Покарай тих, хто живим сам будучи, у живого беззахісного життя відбирає! Дай нам силу і розум свій! Ми самі вб`ємо їх! Бо тварюка є бруд. Точіть розум на чорному камені! Точіть мечі незримі!
Цей текст логічно пов`язаний з третьою піснею Межибора, яка записана у другій частині книги "Волхв Сила". Під час жорстокої війни ми повинні знати воювничі пісні наших предків.
Вогонь! Долонь обпали! Смерть! Смерть! Смерть! Той, що прийшов за радістю сущого, той, що підняв меча, да вбитий буде! Якщо руки слабкі - прикуси свій язик. Він образив тебе. Зруйнував він твій дім. Розбий його плоть. Лютою смертю його вбий! Бо ворог він тобі. Убий! Убий!
А на останок я вирішив ознайомити вас ще з одним віршем Євгена Сварожича з його геніальної книги "ЗОЛОТИЙ ПАВУК ВОД", якого інтернет ще не бачив. Частина "Золоті ниті", опус № 17 - Посвята.
Посвята
І ратич став ізнов,
і поруч вовк -
і синій меч розтяв
століть ковадло,
і цар сліпий до них
із літ прийшов
і зупинив всіх днів
вагадло...
Й мечем торкнувся
ратича рамен,
і плащ йому подав
з червоним слідом...
Й зникали срібні знаки
всіх письмен,
і синій блиск
зникав за круговидом.