Відчай
Відчай
Кожної ночі в хрестатому храмі
діти вмирають - і бавляться змії…
Моляться люди в тихій нестямі
Ратичу мертвому, Круку й Леліїї…
Край спорожнів… поховалися кмети…
щезли гаї і повужчали ріки…
Тінями сунуть просто в тенета
утікачі - слабкі і безликі…
Сміху не стало,і сонця не стало, -
зникло все в срібних туманах і тучах…
тихі мужі з роду синьої сталі
ждуть, що спасе їх лицар могучий…
Євген Сварожич "ЗОЛОТИЙ ПАВУК ВОД"
Спростування
Хто вам сказав, що твердь земна німа,
що глузду й почуття у ній нема?!
То - лжа єси! У світі - все живе,
усе радіє, плаче і живе!
Коли ж в серцях людей царить пітьма,
коли блакиту й золота нема, -
тоді безмовна твердь закови рве,
огнем рятуючи усе живе!