Монолог кіборга і "Миктиа. У бій"
МОНОЛОГ КІБОРГА
Кіборг Олекса в аеропорті
Тисячу двісті сімнадцять годин
Порох ковтає з клубками у горлі.
Каже, мовляв, ми укропи - не горді,
Гасимо «вату» вогнем без води.
Ви там чому не ламаєте звички,
Що розвели нас на фронт і на тил?
Тут же дорога від кулі до свічки,
Ніби димок від цигарки у вічі
А чи закладений в душу тротил...
Тут же покришене мінами небо.
Тут же посічена «градом» земля.
Братство, що скріплене пам’яті крепом.
Подзвін утрат і печалі над степом,
Що від майбутнього нас віддаля.
Ось ми вам час посилаєм крізь простір.
Ви ж зачаїлись чомусь від борінь.
Вам не уникнути власних блок-постів,
Бо сепарати - минулого гості,
Наче господарі тут. З двох сторін.
Ми вже складаємо друзів у скрині
Із-під снарядів. А вам до сих пір
Ще невтямки, що одвіку й донині.
Всі ми потроху й однаково винні,
Що у війні здобуваємо мир.
Вчора у нашому конкурсі вірші Олександра Гунько з м. Нова Каховка, Херсонська обл. Працював учителем української мови та літератури у школі, кореспондентом і редактором у різних виданнях Херсона та Нової Каховки, оглядачем “Газети по-українськи” в Києві.
Член Національної спілки письменників з 2002 року. Автор поетичних збірок “Змова мовчання” (2000), “Зоряний канон” (2006), “На вулиці генія” (2012), “Брами Всесвіту” (2014)
http://newspravda.com/index.php/tvory/1233-na-konkurs-poeziia-oleksandra-hunko.html
А от оповідання Ірини Підченко "Микита. У бій!" Я ще не читав, але відчуваю, що можливо когось з переможців у прозаїчній номінації доведеться трохи посунути...
http://newspravda.com/index.php/tvory/1239-na-konkurs-proza-iryny-pidchenko.html
