Снова у нас гроза, буря, как и в ту ночь, когда я в прошлый раз шаманил на смерть врагов...
В ту ночь, кстати, мои земляки из 95-й бригады отправили в Аид больше сотни российских террористов...
Вспомнилось стихотворение моего духовного учителя Евгения Сварожича, которое 15 лет назад мне казалось несколько экстремистским. Но наш пророк и это предсказал!
Росії
Убога злодійко, без племені та роду,
безладна суміше азійських диких зграй,
сидиш ти на кнурі, в твоїй руці нагай…
щури тнуть «бариню» панійці на догоду…
В багрянім дзеркалі ти бізантійську вроду,
раба тарганова, між кригу і курай
угледіла, і світ, белькочучи про рай,
женеш, спасителько, до краю насолоди…
За плетивом зірок сховавши Свастя й Тризуб,
вчепила спритно ти чужі Софійські ризи
на пранцюватий свій, тупий і п’яний прах…
Та мить прийде… й тоді на пітерських руїнах,
церквах московських і Кремлівських вежах й стінах
в огні замайорить жовтоблакитний стяг!
10.10.1975 Піщанський табір,
штрафний ізолятор
Вспомнилось стихотворение моего духовного учителя Евгения Сварожича, которое 15 лет назад мне казалось несколько экстремистским. Но наш пророк и это предсказал!
Росії
Убога злодійко, без племені та роду,
безладна суміше азійських диких зграй,
сидиш ти на кнурі, в твоїй руці нагай…
щури тнуть «бариню» панійці на догоду…
В багрянім дзеркалі ти бізантійську вроду,
раба тарганова, між кригу і курай
угледіла, і світ, белькочучи про рай,
женеш, спасителько, до краю насолоди…
За плетивом зірок сховавши Свастя й Тризуб,
вчепила спритно ти чужі Софійські ризи
на пранцюватий свій, тупий і п’яний прах…
Та мить прийде… й тоді на пітерських руїнах,
церквах московських і Кремлівських вежах й стінах
в огні замайорить жовтоблакитний стяг!
10.10.1975 Піщанський табір,
штрафний ізолятор