Шуба Машина
Премію ПАЦ виграв Артем Волокітін. Бачите як в житті буває, сьогодні твої роботи палять (виставка Артема якраз проходила в Ягалереї, коли хтось її підпалив), а завтра тобі вручають саму круту в країні арт-премію. Прям як у голлівудському бойовику. Думаю, можна сміливо порадіти за Артема, все закінчилось щасливо. Ситуація взагалі досить цікава. Ні я, ні хтось із моїх знайомих, ні в Інтернеті, ніхто не міг передбачити таку трійку лауреатів. Хто завгодно, але не такий розклад. Ось він момент несподіванки, трошки сюрприз. Але не покидає відчуття, шо міжнародне журі просто вибирало тих хто краще «з фотки вміє малювати». Розумію міжнародне журі, сам полюбляю таким займатись). На другому місці Маша Шубіна. На третьому О. Салманов і саме по собі фото. А глядачі вибрали Блумолоко, таке враження тільки тому, шо «о, я цю чувіху по телеку бачив/ла». В концептуальних роздумах наших молодих художників ніхто дуже розбиратись не захотів. Мушу зізнатись, тут я теж розумію міжнародне журі.
Думаю, всі чудово відчувають, шо ніякої об’єктивності у подібного роду преміях бути не може. На 1,2 та 3-му місці міг опинитись будь-хто із номінантів, це я вам гарантую. А все тому, шо ніхто нікому нічого не зобов’язаний пояснювати, це ж мистецтво. Дане оцінювання схоже відбувалось за тим самим принципом, шо і у нас в академії, хто довше і краще малював натуру той і получає 12 балів. На сьогоднішній день історія премії Пінчукартцентру доводить лише одне, справжня лінія фронту сучасного мистецтва пролягає десь в іншому місці. Премія не відкриває, чи розширяє нові горизонти укрсучарту (як це було задекларовано на початку), а виключно «легалізує», публікує та консервує його мейнстрімних представників. Ще одна несподіванка, ігнор Жани Кадирової. Мабуть всі були переконані, шо вона шось займе. Вийшло, як у Алли Борисівни, коли та поїхала на Євробачення і зайняла 18 місце. Ви розумієте чому я провожу ці паралелі; не треба Аллі Борисівні брати участь у таких мироприємствах.
Незважаючи на те, шо я дурак свого часу теж подавав заяву на участь у хуйовому шоу, як і тоді, так і зараз залишаюсь при думці, шо подібні конкурси мають дуже мало спільного із сучасним мистецтвом.
Думаю, всі чудово відчувають, шо ніякої об’єктивності у подібного роду преміях бути не може. На 1,2 та 3-му місці міг опинитись будь-хто із номінантів, це я вам гарантую. А все тому, шо ніхто нікому нічого не зобов’язаний пояснювати, це ж мистецтво. Дане оцінювання схоже відбувалось за тим самим принципом, шо і у нас в академії, хто довше і краще малював натуру той і получає 12 балів. На сьогоднішній день історія премії Пінчукартцентру доводить лише одне, справжня лінія фронту сучасного мистецтва пролягає десь в іншому місці. Премія не відкриває, чи розширяє нові горизонти укрсучарту (як це було задекларовано на початку), а виключно «легалізує», публікує та консервує його мейнстрімних представників. Ще одна несподіванка, ігнор Жани Кадирової. Мабуть всі були переконані, шо вона шось займе. Вийшло, як у Алли Борисівни, коли та поїхала на Євробачення і зайняла 18 місце. Ви розумієте чому я провожу ці паралелі; не треба Аллі Борисівні брати участь у таких мироприємствах.
Незважаючи на те, шо я дурак свого часу теж подавав заяву на участь у хуйовому шоу, як і тоді, так і зараз залишаюсь при думці, шо подібні конкурси мають дуже мало спільного із сучасним мистецтвом.