Нещодавно на деньОК змотався в Київ

[kontrolfrik]

Стою в черзі до Пінчука і тут помічаю чотирьох пациків, на вигляд класичні гопніки з района, просто хрестоматійні герої пісень Потапа і художників Мухарського. Вони п'ють пиво, курять одну сигарету на всіх, докурюють її, а потім починають нову, теж по кругу. І от доходяь до дверей і їм дають від ворот поворот, причому точно такіж васьки, тільки трошки успішніші. Ми ж простояли всю чергу - кажуть наші герої. Натомість ніяких внятних пяснень, просто валіть звідси. І вони звалили. Српостерігаючи цю всю картину подумалось мені, всій решті публіці цей атракціон сучасного мистецтва як похід у центр розваг, мені - скоротати годину перед наступною зустріччю, а от ці чотири гопніка мали найбільше шансів зустрітись із чимось новим, непізнаним до цього часу. Можливо, їхнє життя навіть змінилось би. Так хуй, фейсконтроль все порішав. Ось це я називаю жлоб-артом.

У ПінчукАртЦентрі працює ціла зграя охоронців, які від нєхуй дєлать скоро почнуть самі малювати твори у стилі Демієна Хьорста. Вони скучають серед толп візионерствующих хіпстерів. 4 гопніка з района - це якраз те, чого на мою думку не вистачає ПінчукАртЦентру. Але він покищо відмовляється від них, маргіналізуючи (вибачте за анохронізм) своє існування.

А потім, через деякий час, я зайшов у продуктовий магазин прикупити дечого і шоколадку. Вирішив попитати продавщицю яка краща, яка гірша. Ну, вона мені більш-менш розказала, а я їй кажу, а ця хороша? Хороша! Давайте 15 гривень і всьо будєт хорошо.

Ось за чим туристу зі Львова є смисл приїзжати до Києва.