Смотався на деньОК в Київ
Кожного разу я ніяк не можу звикнути до того, що у Києві повсюду стоять смітники (до того, що у Львові їх нема я теж ніяк не звикну) і до того, що у монумента Батьківщина-мати короткий меч. Він мав би бути щонайменше в півтора рази більшим, а краще в два. Починається ніби чуть не еспадоном, а закінчується коротким римським мечем. Дарт Вейдер в мені негодує. Порівняємо хоча б з монументом Родіна-мать в Волгограді. Оце я розумію розмір. Так, так, хто коли-небудь цікавися тоой знає, що це було зроблено архітекторами змовниками спеціально, щоб меч не був вищим за хрест дзвінниці Києво-печерської лаври. Вони походу зведення раптом помітили що переганяють. А так як в Радянському союзі всі були дуже набожні, то самі розумієте.
Відвідав виставку номінантів в Пінчуку. Вона справила на мене в більшості своїй позитивне враження. Із прогнозованого найбільше сподобалась Коліївщина Кузнєцова. Просто сама крута і охуєнна річ з усіх присутніх. А оригінал офорту Касьяна 1934 р. в центрі експозиції, це взагалі відпад башки. Він справив на мене не менше враження, ніж робота Вови. Точніше сказати вони чудово доповнюють одне одного.
Із так уж точно непрогнозованого сподобалась Маша Шубіна. Я взагалі йшов спеціяльно поржати з її робіт як це прийнято у кожному поважаючому себе професійному колі, а зустрів одну із найкращих інсталяцій. Звісно, можна припустити, що мені могло сподобатись, бо там всюду хуї, але це не так. Вона дійсно зробила щось нове і непередбачуване. Погодьтесь, вишиті гладдю килими із стилізованими під індійську графіку сюжетами з камасутри, це справді цікаво. До того ж, пробуджує конотації до такої любимої усіма і ще покищо не набриднувшої теми коврових жриць, що тисячами і тисячами щодня виставляють як на продаж своє вульгарне тіло в інтернет.
Також, досить глючним є той момент, що не тільки ваш непокірний слуга, а і більшість відвідувачів спочатку не доганяють як відкривати і чи можна взагалі жалізні двері і заглядають через них до кімнатки де все розставлено і ще й охоронець сидить. Виходить охоронець в клітці. Прекрасно.
Жана Кадирова як завжди хороша, тут все передбачувано.
Було і декілька відверто поганих робіт, лідером серед яких став Данііл Галкіін. Я давно не відчував рвотних рефлексів дивлячись на якийсь твір. Але Данііл допоміг мені. В мене почало рябіти, а потім темніти в очах і підступила якась задуха, тому я постарався чим швидше покинути експозицію цього чувака. Якось він надзвичайно і неперевершено недолуго всьо понамальовував. Лінія безвкусна, пропорції достойні хрущовської п'ятиповерхівки, стилізація місцями унила, місцями просто хуйова. Сюжет притянутий за яйця і віддає слабоумієм. Експозиція провальна. Само собою напрошується запитання - навіщо. Тепер я точно буду вболівати за нього, це мій фаворит. Я б дуже хотів подивитись як він переможе, чи займе хочаб якесь місце. Буду сподіватись, що як казав класик - "хуйовые победят".
Ах да, чуть не забув, також досить прикольна робота Гамлета Зіньківського "Книга людей". Вражає натуралізмом і неймовірною кількістю вигаданих кликух: кабан, желчь, автор, грузік, болт, нога, крем, профессор, череп, і т. д.
Ах да, да, на декількох номінантів я взагалі не зміг подивитись, наприклад, вхід до якоїсь інсталяції був тільки по одному, а тривалість 2, 5 хв. Я люблю Сучасне мистецтво, але черги неавиджу ще більше. Однієї на вході цілком предостатньо. Ще на декількох не потрапив, тупо заблукав в лабіринтах. По них дуже цікаво ходити, але останнього разу було вже не до сміху, замуровалі дємони. Це пізніше я розібрався, що вихід з 4 поверху тільки через зашторену коморку Зінківського. А перед тим довелось свалювати через дах, спускатись на ліфті і знов підніматись. Таблички exit супер інформативні, але бутафорні. Думаю, якщо добре пошукати в Пінчуку можна знайти пару висохших скелетів туристів, які померли від спраги вже зовсім не за Сучасним мистецтвом.
А ось вам ще картінко, так, для відвернення уваги
Всі картінко, окрім останньої PinchukArtCentre © 2011. Фотограф: Сергій Іллін
Відвідав виставку номінантів в Пінчуку. Вона справила на мене в більшості своїй позитивне враження. Із прогнозованого найбільше сподобалась Коліївщина Кузнєцова. Просто сама крута і охуєнна річ з усіх присутніх. А оригінал офорту Касьяна 1934 р. в центрі експозиції, це взагалі відпад башки. Він справив на мене не менше враження, ніж робота Вови. Точніше сказати вони чудово доповнюють одне одного.
Із так уж точно непрогнозованого сподобалась Маша Шубіна. Я взагалі йшов спеціяльно поржати з її робіт як це прийнято у кожному поважаючому себе професійному колі, а зустрів одну із найкращих інсталяцій. Звісно, можна припустити, що мені могло сподобатись, бо там всюду хуї, але це не так. Вона дійсно зробила щось нове і непередбачуване. Погодьтесь, вишиті гладдю килими із стилізованими під індійську графіку сюжетами з камасутри, це справді цікаво. До того ж, пробуджує конотації до такої любимої усіма і ще покищо не набриднувшої теми коврових жриць, що тисячами і тисячами щодня виставляють як на продаж своє вульгарне тіло в інтернет.
Також, досить глючним є той момент, що не тільки ваш непокірний слуга, а і більшість відвідувачів спочатку не доганяють як відкривати і чи можна взагалі жалізні двері і заглядають через них до кімнатки де все розставлено і ще й охоронець сидить. Виходить охоронець в клітці. Прекрасно.
Жана Кадирова як завжди хороша, тут все передбачувано.
Було і декілька відверто поганих робіт, лідером серед яких став Данііл Галкіін. Я давно не відчував рвотних рефлексів дивлячись на якийсь твір. Але Данііл допоміг мені. В мене почало рябіти, а потім темніти в очах і підступила якась задуха, тому я постарався чим швидше покинути експозицію цього чувака. Якось він надзвичайно і неперевершено недолуго всьо понамальовував. Лінія безвкусна, пропорції достойні хрущовської п'ятиповерхівки, стилізація місцями унила, місцями просто хуйова. Сюжет притянутий за яйця і віддає слабоумієм. Експозиція провальна. Само собою напрошується запитання - навіщо. Тепер я точно буду вболівати за нього, це мій фаворит. Я б дуже хотів подивитись як він переможе, чи займе хочаб якесь місце. Буду сподіватись, що як казав класик - "хуйовые победят".
Ах да, чуть не забув, також досить прикольна робота Гамлета Зіньківського "Книга людей". Вражає натуралізмом і неймовірною кількістю вигаданих кликух: кабан, желчь, автор, грузік, болт, нога, крем, профессор, череп, і т. д.
Ах да, да, на декількох номінантів я взагалі не зміг подивитись, наприклад, вхід до якоїсь інсталяції був тільки по одному, а тривалість 2, 5 хв. Я люблю Сучасне мистецтво, але черги неавиджу ще більше. Однієї на вході цілком предостатньо. Ще на декількох не потрапив, тупо заблукав в лабіринтах. По них дуже цікаво ходити, але останнього разу було вже не до сміху, замуровалі дємони. Це пізніше я розібрався, що вихід з 4 поверху тільки через зашторену коморку Зінківського. А перед тим довелось свалювати через дах, спускатись на ліфті і знов підніматись. Таблички exit супер інформативні, але бутафорні. Думаю, якщо добре пошукати в Пінчуку можна знайти пару висохших скелетів туристів, які померли від спраги вже зовсім не за Сучасним мистецтвом.
А ось вам ще картінко, так, для відвернення уваги
Всі картінко, окрім останньої PinchukArtCentre © 2011. Фотограф: Сергій Іллін