Замислене

[kondybas]

Несподівано повстало питання, зовсім не таке просте, як могло би здаватися.

Який імунітет від ковіду кращий - той, що набутий природнім шляхом перехворілими безсимптомно чи у легкій формі, чи штучний, той, що набуто шляхом вакцинації? Будь ласка, аргументуйте свій вибір у коментах.

Poll

Comments

[kondybas]

Заразність взагалі не є фактором небезпеки. Є туєва хуча вірусів, які заразні - легко передаються від людини до людини, але мають нульову патогенність. Тобто, не вражають тканини та органи організму в мірі, достатній для виникнення симптомів. Ми всі маємо в собі цілий букет таких вірусів та інших мікроорганізмів. І нам на них начхать. Це просто попутники, а не патогени.

Щодо втрати вірусами патогенності після кількох поколінь мутацій, то це дуже оптимістична, але хибна інтерпретація процесу. Той же грип здатний утворити штам, який вб'є мільйони, якщо не десятки та сотні мільйонів людей. Тому ідея, що з часом вірус видихнеться та самознешкодиться - заспокійлива, але не відповідає дійсності. З тим же успіхом він може перетворитися на справжню чуму, з горами трупів край доріг.

Але є інше міркування, хоч і оптимістичне лише умовно.

Як ми бачимо на прикладі ковіду, частина популяції вже є резистентною до віруса. Або взагалі його не помічає, або переносить в легкій формі. І нащадки цієї частини популяції, скоріш за все, також будуть резистентними до цього віруса, а також, скоріш за все, до цілого сімейства вірусів подібної природи. Не так вірус еволюціонує в бік мінімізації патогенності, як людство еволюціонує в бік резистентності до тих чи інших патогенів. За відсутності медичної допомоги, як це було мільйони років в минулому, не-резистентні вимирали б, резистентні виживали б та залишали потомство, здатне безпроблемно існувати в середовищі патогенів.

Не можу стверджувати напевне, але вважаю дуже імовірним, що нинішній зоопарк з 200+ респіраторних вірусних інфекцій в минулому добряче прорідив людство, відсіявши лиш тих, хто не здихає від найменшого чиху. Власне, саме існування в нас складної і розвиненої імунної системи свідчить саме на користь такої моделі співвідносин людини та патогенів.

[euthanasepam]

В кожному разі без об’єктивної статистики це все лишається на рівні міркувань, припущень, гіпотез.

[kondybas]

Ні, з існування в живих організмів генетично успадкованої імунної системи прямо випливає те, що саме організми адаптуються до патогенів, а не навпаки.