Що є Істина?
Це відоме питання Пілата до Христа, сказане із сумною іронією людини, яка розчарувалась у пошуках Істини.
Пілат та і більшість людей думає, що Істина - це якісь слова, речення. Що істину слід шукати і вичитувати у книжках чи випитувати у інших людей, чи самому напрягати розум щоб вимислити її.
Насправді Істину словами не передати. Як тільки ми це зробимо словами - ми одразу знайдем у ній хиби, неоднозначності і суперечності. Істину в словах найти не можна - інакше її б уже давно найшли.
Усі подібні спроби завершались нічим, і в майбутньому теж ні до чого не приведуть. Майже всі філософи шукають "те чого нема, щоб довести що його не існує".
Філософська істина примітивна, бо фізіологічна. Філософія та і атеїстичне суспільство якраз і бере початок із Древньої Греції, де чи не вперше сказали, що богів нема (або що вони так далеко, що на контакт з нами вийти неможливо), а значить істину шукати треба десь в іншому місці. Греки сказали, що істину треба шукати в людині - звідси відомі грецькі вислови "людина міра всіх речей" та "пізнай самого себе". І після тривалої дискусії вони зрештою обрали той фізіологічний процес, де і варто оту людську істину шукати - це мислення.
Релігії ж пропонують інше розуміння Істини - Істина для них це не слова, не теорії і вчення. Істина для них це Живий Бог. Не так те що Бог каже, як Він Сам. І любити Істину - це любити Бога, дружити з Ним, жити як Він. Христос так і казав "Я - Істина Шлях і Життя". Істина це не текст, не слова, а жива особа. Пізнати Істину - значить не вичитати в книзі, а зєднатися із Нею як із живою особистістю. Зрештою оскільки Бог абсолютний, то і Істина також абсолютна і уже немає проблем різного її тлумачення.
Як це відбувається "на практиці"? - а отак:
Людина, яка любить Бога, живе особливо не зациклюючись на інтелектуальних пошуках мудрості, в такої людини все мудро і істинно получається само собою. І така людина щаслива по жизні.
Тоді як такі як Пілат чи більшість філософів - роками філософствують і ні до чого не приходять, постійно сумніваються, нічому і нікоме не вірять і самі глибоко нещасні, бо хоч і не розуміють, зате відчувають, що займаються непотрібною справою.
Пілат та і більшість людей думає, що Істина - це якісь слова, речення. Що істину слід шукати і вичитувати у книжках чи випитувати у інших людей, чи самому напрягати розум щоб вимислити її.
Насправді Істину словами не передати. Як тільки ми це зробимо словами - ми одразу знайдем у ній хиби, неоднозначності і суперечності. Істину в словах найти не можна - інакше її б уже давно найшли.
Усі подібні спроби завершались нічим, і в майбутньому теж ні до чого не приведуть. Майже всі філософи шукають "те чого нема, щоб довести що його не існує".
Філософська істина примітивна, бо фізіологічна. Філософія та і атеїстичне суспільство якраз і бере початок із Древньої Греції, де чи не вперше сказали, що богів нема (або що вони так далеко, що на контакт з нами вийти неможливо), а значить істину шукати треба десь в іншому місці. Греки сказали, що істину треба шукати в людині - звідси відомі грецькі вислови "людина міра всіх речей" та "пізнай самого себе". І після тривалої дискусії вони зрештою обрали той фізіологічний процес, де і варто оту людську істину шукати - це мислення.
Релігії ж пропонують інше розуміння Істини - Істина для них це не слова, не теорії і вчення. Істина для них це Живий Бог. Не так те що Бог каже, як Він Сам. І любити Істину - це любити Бога, дружити з Ним, жити як Він. Христос так і казав "Я - Істина Шлях і Життя". Істина це не текст, не слова, а жива особа. Пізнати Істину - значить не вичитати в книзі, а зєднатися із Нею як із живою особистістю. Зрештою оскільки Бог абсолютний, то і Істина також абсолютна і уже немає проблем різного її тлумачення.
Як це відбувається "на практиці"? - а отак:
Людина, яка любить Бога, живе особливо не зациклюючись на інтелектуальних пошуках мудрості, в такої людини все мудро і істинно получається само собою. І така людина щаслива по жизні.
Тоді як такі як Пілат чи більшість філософів - роками філософствують і ні до чого не приходять, постійно сумніваються, нічому і нікоме не вірять і самі глибоко нещасні, бо хоч і не розуміють, зате відчувають, що займаються непотрібною справою.