На смерть України
І ось цей день настав. Українська держава заснована 24 серпня 1991 року остаточно припинила своє існування на 33 році життя.
Тепер керівництво країни є узурпаторами, а будь хто, хто їх усуне від влади і займе їх місце буде в такому ж статусі. Влада насправді валяється під ногами і питання лише у тому, хто її підбере.
Однак легітимізувати владу без зміни Конституції України уже не можна. У цій ситуації зміна Конституції буде тотожною до заснування нової держави.
Колись наприкінці життя керівника Тимчасового уряду Росії Кєрєнського спитали чи можна було запобігти приходу до влади більшовиків. Той відповів, що потрібно було розстріляли одну людину. - Леніна? Ні, Кєрєнського.
І лютнева революція в Росії і тимчасовий уряд - це були лише інструменти для передачі влади більшовикам. І ця задача була виконана. Російські демократи свідомо передали владу комуністам, а російські спецслужби і провели жовтневий переворот.
На першому році правління Блазня я порівняв його із Кєрєнським. Покійний Хмара називав цю шоблу ліквідаційною комісією України. Це власне і сталось. Україна ліквідована, а населення підготовлене для входження в Рускій мір. Ні не в Росію, а в нове неорелігійне утворення.
Тут головне населення і суспільство, а не економіка чи навіть територія. Але зелені лише завершили процес, що почався давно.
Україну почали зливати і готувати до нової епохи ще на початку держави. Кучма потратив 10 років щоб винищити зачатки української еліти. В першу чергу політичної та духовної.
Когось було вбито, когось відсунуто на маргінес. Події 2005 року із повним провалом оранжевих остаточно зневірили тих, хто ще залишився. Таким чином в якості керівної страти залишилася відверта сірятина.
Релігійне відродження 90-х було зведено нанівець.
Наступні 10 років під патронатом західних партнерів нищився український бізнес. Криза 2008 остаточно добила його, а події 2014 усунули навіть олігархів.
І нарешті останні 10 років, 2014-2024 знищували саме суспільство. Населення зменшили удвічі. Розумні пасіонарії втекли за кордон, а дурних добивають на фронті.
Коли в 2019 я писав свій політичний заповіт, ще якісь залишки українства були, і їх перетравлення могло теоретично притримати Рускій мір. Але на тепер вже все. Зараз мало хто розуміє наскільки сильно змінилося населення України. Там залишилася тупа пасивна маса, яка не в змозі навіть дати відсіч людоловам. Більш-менш постійний опір здійснюють лише цигани.
Я вже не кажу про імовірний Мюнхен, котрий буде підписувати або Блазень або його наступники. Така угода не залишить нічого від не лише від держави, не лише від народу, але і країни «Україна».
Україна, без еліти, без грошей, без інтелекту, без енергії, без держави та країни, і найголовніше: без Бога в серці - ідеальний кандидат на роль відростка Руского міра. І нова держава саме для цього і буде засновуватися.
А що буде далі - я уже писав.
І нічого зробити уже не можна. Якщо вам хтось буде впарювати про сад з пустині - значить вас найобують. Кожному окремо потрібно робити відповідні висновки, але я думаю що здатних робити хоч якісь висновки уже немає, всі хто міг уже зробив.
***
Мені боляче таке писати, адже покійницю я знав із пелюшок, а в чомусь навіть ще до народження. На перший мітинг, із цікавості прийшов чи не в 1989. Багатьом подіям був прямим свідком, а до деяких навіть долучився справами. Проте сталося неминуче. Тієї України яку я любив немає десь уже з 2012, саме тоді, на чемпіонаті по футболу, я відчув, що епоха відійшла. Пам’ятаю, як знайомий написав пост, де показував які гарні стадіони побудовані. А я сам того до кінця не розуміючи чомусь відповів, що «не залишиться там каменю на камені».
Років 20 тому я сформулював для себе ставлення до України, що для мене Україна є цінною доти, доки вона не буде шкодити християнству, а інакше я перший хто почне її валити. Із 2019 Україна стала відверто антихристиянською державою, але Бог позбавив мене цієї неприємної праці і зробив все Сам.
***
Звичайно уже йдуть розмови про «Третю Українську республіку», про новий формат України і т.д. Але ви знаєте мій прогноз щодо цього утворення. Навіть якщо прогноз не справдиться, я уже не в тому віці щоб перейматися тим, що може теоретично дати результат в далекому майбутньому. Ти більш, що майбутнє це усе більше набирає апокаліптичних обертів, що потребує зовсім інших пріоритетів.
Тепер керівництво країни є узурпаторами, а будь хто, хто їх усуне від влади і займе їх місце буде в такому ж статусі. Влада насправді валяється під ногами і питання лише у тому, хто її підбере.
Однак легітимізувати владу без зміни Конституції України уже не можна. У цій ситуації зміна Конституції буде тотожною до заснування нової держави.
Колись наприкінці життя керівника Тимчасового уряду Росії Кєрєнського спитали чи можна було запобігти приходу до влади більшовиків. Той відповів, що потрібно було розстріляли одну людину. - Леніна? Ні, Кєрєнського.
І лютнева революція в Росії і тимчасовий уряд - це були лише інструменти для передачі влади більшовикам. І ця задача була виконана. Російські демократи свідомо передали владу комуністам, а російські спецслужби і провели жовтневий переворот.
На першому році правління Блазня я порівняв його із Кєрєнським. Покійний Хмара називав цю шоблу ліквідаційною комісією України. Це власне і сталось. Україна ліквідована, а населення підготовлене для входження в Рускій мір. Ні не в Росію, а в нове неорелігійне утворення.
Тут головне населення і суспільство, а не економіка чи навіть територія. Але зелені лише завершили процес, що почався давно.
Україну почали зливати і готувати до нової епохи ще на початку держави. Кучма потратив 10 років щоб винищити зачатки української еліти. В першу чергу політичної та духовної.
Когось було вбито, когось відсунуто на маргінес. Події 2005 року із повним провалом оранжевих остаточно зневірили тих, хто ще залишився. Таким чином в якості керівної страти залишилася відверта сірятина.
Релігійне відродження 90-х було зведено нанівець.
Наступні 10 років під патронатом західних партнерів нищився український бізнес. Криза 2008 остаточно добила його, а події 2014 усунули навіть олігархів.
І нарешті останні 10 років, 2014-2024 знищували саме суспільство. Населення зменшили удвічі. Розумні пасіонарії втекли за кордон, а дурних добивають на фронті.
Коли в 2019 я писав свій політичний заповіт, ще якісь залишки українства були, і їх перетравлення могло теоретично притримати Рускій мір. Але на тепер вже все. Зараз мало хто розуміє наскільки сильно змінилося населення України. Там залишилася тупа пасивна маса, яка не в змозі навіть дати відсіч людоловам. Більш-менш постійний опір здійснюють лише цигани.
Я вже не кажу про імовірний Мюнхен, котрий буде підписувати або Блазень або його наступники. Така угода не залишить нічого від не лише від держави, не лише від народу, але і країни «Україна».
Україна, без еліти, без грошей, без інтелекту, без енергії, без держави та країни, і найголовніше: без Бога в серці - ідеальний кандидат на роль відростка Руского міра. І нова держава саме для цього і буде засновуватися.
А що буде далі - я уже писав.
І нічого зробити уже не можна. Якщо вам хтось буде впарювати про сад з пустині - значить вас найобують. Кожному окремо потрібно робити відповідні висновки, але я думаю що здатних робити хоч якісь висновки уже немає, всі хто міг уже зробив.
***
Мені боляче таке писати, адже покійницю я знав із пелюшок, а в чомусь навіть ще до народження. На перший мітинг, із цікавості прийшов чи не в 1989. Багатьом подіям був прямим свідком, а до деяких навіть долучився справами. Проте сталося неминуче. Тієї України яку я любив немає десь уже з 2012, саме тоді, на чемпіонаті по футболу, я відчув, що епоха відійшла. Пам’ятаю, як знайомий написав пост, де показував які гарні стадіони побудовані. А я сам того до кінця не розуміючи чомусь відповів, що «не залишиться там каменю на камені».
Років 20 тому я сформулював для себе ставлення до України, що для мене Україна є цінною доти, доки вона не буде шкодити християнству, а інакше я перший хто почне її валити. Із 2019 Україна стала відверто антихристиянською державою, але Бог позбавив мене цієї неприємної праці і зробив все Сам.
Click to view***
Звичайно уже йдуть розмови про «Третю Українську республіку», про новий формат України і т.д. Але ви знаєте мій прогноз щодо цього утворення. Навіть якщо прогноз не справдиться, я уже не в тому віці щоб перейматися тим, що може теоретично дати результат в далекому майбутньому. Ти більш, що майбутнє це усе більше набирає апокаліптичних обертів, що потребує зовсім інших пріоритетів.