Майдан. Рік потому (с переводом)
Оригинал взят у mihailbrat в Майдан. Рік потому (с переводом)
Ось і настав рік! Ніби пронісся за мить, і немов пройшло ціле життя. Я озираюся по сторонах, і з жахом думаю, невже за таке життя люди виходили на Майдан, мерзли на морозі, наражали себе на небезпеку, стояли вперто на своїх позиціях? Невже Небесна Сотня загинула за олігархів і їх божевільні криваві замисли й невгамовний грошовий голод?
Багато хто з моїх опонентів у дискусіях намагався маніпулювати тезою, що ніби після великих революцій треба змирятися, що зміни прийдуть не одразу, доведеться багато працювати. Не даремно звертаються саме до цієї сентенції, адже вона майже беззаперечна, і обґрунтовує, чому людина має змиритися з ситуацією у країні, причому на невизначений проміжок часу.
Це зовсім не наш випадок. Якщо казати правду, - ми змінили шило на мило. Причому на набагато гірше. Експерти сходяться у думці, що навіть якби в нас зараз не було відрахувань на утримання армії, і усі в країні напружено працювали, лише через 15 років ми вийдемо на рівень, який мала Україна за часів Януковича. Той був бандит добрячий, але те, що наробив Порох зі своїми прислужниками, просто у жодні ворота не лізе - це ж треба ще так вміти розвалювати країну.
Наша сьогоднішня влада цілеспрямовано знищує Україну і український народ. І це я використовую не образи. Наша країна на межі дефолту, неймовірна інфляція, ціни ростуть з кожним днем, заробітні плати зменшуються, соціальні виплати скасовані, ми втратили Крим, ми майже втратили Донбас, наша економіка виснажена антитерористичною операцією, політики їздять по закордонах і побираються, питаються, що їм робити, як дурні чи малі діти, у кабміні іноземці, наш народ розділений на свідомих і ватників, родини розколоті і їх члени ненавидять один одного. А скільки молодих хлопців ми втратили за час АТО, поховали у прямому сенсі наше майбутнє, оросили кров’ю дітей України її землю. Травмована дитяча психіка наших маленьких співгромадян, які вже майже рік свого дитинства живуть у смертельній небезпеці, ховаються по подвалах і, як ніхто інший, вже у своєму віці знають, що таке війна.
Коли настає якась річниця, добре підводити підсумки, аналізувати і вирішувати що робити далі. Згадайте все, що відбувалося! Поверніться думками у всі ті епічні події, що ми пережили! Хіба наші мрії справдилися, а прагнення втілилися у реальність? Хіба наша країна заслуговує таку дійсність? Що нам робити тільки тепер з усім цим? В когось є розумні ідеї?
[Перевод на русский]
У разбитого корыта или Годовщина свершившихся мечт?
Вот и прошёл год! Будто пронесся, как мгновение, и словно прошла целая жизнь. Я оглядываюсь по сторонам и с ужасом думаю, неужели за такую жизнь люди выходили на Майдан, мерзли на морозе, подвергали себя опасности, стояли упорно на своих позициях? Неужели Небесная Сотня погибла ради олигархов, их сумасшедшие кровавые замыслы и неугомонный денежный голод?
Многие из моих оппонентов в дискуссиях пытаются манипулировать тезисом, будто после великих революций надо ждать некоторое время, изменения придут не сразу, придется много работать. Не зря обращаются именно к этой сентенции, ведь она почти неоспорима, и обосновывает, почему человек должен смириться с ситуацией в стране, причем на неопределенный промежуток времени.
Это совсем не наш случай. Если говорить правду, - мы поменяли шило на мыло. Причем на гораздо худшее. Эксперты сходятся во мнении, что даже если бы у нас сейчас не было отчислений на содержание армии, и все в стране напряженно работали, только через 15 лет мы выйдем на уровень, который был у Украины во времена Януковича. Тот тоже был бандит еще какой, но то, что наделал Порошенко со своими прислужниками, просто ни в какие ворота не лезет - это надо еще так уметь разваливать страну!
Наша сегодняшняя власть целенаправленно уничтожает Украину и украинский народ. И это я использую не образ. Наша страна на грани дефолта, невероятная инфляция, цены растут с каждым днем, заработные платы уменьшаются, социальные выплаты отменены, мы потеряли Крым, мы почти потеряли Донбасс, наша экономика истощена антитеррористической операцией, политики ездят за границу и побираются, спрашивают, что им делать , как дураки или маленькие дети, в Кабмине иностранцы, наш народ разделен на сознательных и ватников, семьи расколоты и их члены ненавидят друг друга. А сколько молодых ребят мы потеряли за время АТО, похоронили в прямом смысле наше будущее, оросили кровью детей Украины ее землю. Травмирована детская психика наших маленьких сограждан, которые уже почти год своего детства живут в смертельной опасности, прячутся по подвалам и, как никто другой, уже в своем возрасте знают, что такое война.
Когда наступает годовщина, хорошо подводить итоги, анализировать и решать, что делать дальше. Вспомните все, что происходило! Вернитесь мыслями во все те эпические события, что мы пережили! Разве наши мечты сбылись, а стремления воплотились в реальность? Разве наша страна заслуживает такую действительность? Что нам делать только теперь со всем этим? У кого-то есть разумные идеи?
Click to viewОсь і настав рік! Ніби пронісся за мить, і немов пройшло ціле життя. Я озираюся по сторонах, і з жахом думаю, невже за таке життя люди виходили на Майдан, мерзли на морозі, наражали себе на небезпеку, стояли вперто на своїх позиціях? Невже Небесна Сотня загинула за олігархів і їх божевільні криваві замисли й невгамовний грошовий голод?
Багато хто з моїх опонентів у дискусіях намагався маніпулювати тезою, що ніби після великих революцій треба змирятися, що зміни прийдуть не одразу, доведеться багато працювати. Не даремно звертаються саме до цієї сентенції, адже вона майже беззаперечна, і обґрунтовує, чому людина має змиритися з ситуацією у країні, причому на невизначений проміжок часу.
Це зовсім не наш випадок. Якщо казати правду, - ми змінили шило на мило. Причому на набагато гірше. Експерти сходяться у думці, що навіть якби в нас зараз не було відрахувань на утримання армії, і усі в країні напружено працювали, лише через 15 років ми вийдемо на рівень, який мала Україна за часів Януковича. Той був бандит добрячий, але те, що наробив Порох зі своїми прислужниками, просто у жодні ворота не лізе - це ж треба ще так вміти розвалювати країну.
Наша сьогоднішня влада цілеспрямовано знищує Україну і український народ. І це я використовую не образи. Наша країна на межі дефолту, неймовірна інфляція, ціни ростуть з кожним днем, заробітні плати зменшуються, соціальні виплати скасовані, ми втратили Крим, ми майже втратили Донбас, наша економіка виснажена антитерористичною операцією, політики їздять по закордонах і побираються, питаються, що їм робити, як дурні чи малі діти, у кабміні іноземці, наш народ розділений на свідомих і ватників, родини розколоті і їх члени ненавидять один одного. А скільки молодих хлопців ми втратили за час АТО, поховали у прямому сенсі наше майбутнє, оросили кров’ю дітей України її землю. Травмована дитяча психіка наших маленьких співгромадян, які вже майже рік свого дитинства живуть у смертельній небезпеці, ховаються по подвалах і, як ніхто інший, вже у своєму віці знають, що таке війна.
Коли настає якась річниця, добре підводити підсумки, аналізувати і вирішувати що робити далі. Згадайте все, що відбувалося! Поверніться думками у всі ті епічні події, що ми пережили! Хіба наші мрії справдилися, а прагнення втілилися у реальність? Хіба наша країна заслуговує таку дійсність? Що нам робити тільки тепер з усім цим? В когось є розумні ідеї?
[Перевод на русский]
У разбитого корыта или Годовщина свершившихся мечт?
Вот и прошёл год! Будто пронесся, как мгновение, и словно прошла целая жизнь. Я оглядываюсь по сторонам и с ужасом думаю, неужели за такую жизнь люди выходили на Майдан, мерзли на морозе, подвергали себя опасности, стояли упорно на своих позициях? Неужели Небесная Сотня погибла ради олигархов, их сумасшедшие кровавые замыслы и неугомонный денежный голод?
Многие из моих оппонентов в дискуссиях пытаются манипулировать тезисом, будто после великих революций надо ждать некоторое время, изменения придут не сразу, придется много работать. Не зря обращаются именно к этой сентенции, ведь она почти неоспорима, и обосновывает, почему человек должен смириться с ситуацией в стране, причем на неопределенный промежуток времени.
Это совсем не наш случай. Если говорить правду, - мы поменяли шило на мыло. Причем на гораздо худшее. Эксперты сходятся во мнении, что даже если бы у нас сейчас не было отчислений на содержание армии, и все в стране напряженно работали, только через 15 лет мы выйдем на уровень, который был у Украины во времена Януковича. Тот тоже был бандит еще какой, но то, что наделал Порошенко со своими прислужниками, просто ни в какие ворота не лезет - это надо еще так уметь разваливать страну!
Наша сегодняшняя власть целенаправленно уничтожает Украину и украинский народ. И это я использую не образ. Наша страна на грани дефолта, невероятная инфляция, цены растут с каждым днем, заработные платы уменьшаются, социальные выплаты отменены, мы потеряли Крым, мы почти потеряли Донбасс, наша экономика истощена антитеррористической операцией, политики ездят за границу и побираются, спрашивают, что им делать , как дураки или маленькие дети, в Кабмине иностранцы, наш народ разделен на сознательных и ватников, семьи расколоты и их члены ненавидят друг друга. А сколько молодых ребят мы потеряли за время АТО, похоронили в прямом смысле наше будущее, оросили кровью детей Украины ее землю. Травмирована детская психика наших маленьких сограждан, которые уже почти год своего детства живут в смертельной опасности, прячутся по подвалам и, как никто другой, уже в своем возрасте знают, что такое война.
Когда наступает годовщина, хорошо подводить итоги, анализировать и решать, что делать дальше. Вспомните все, что происходило! Вернитесь мыслями во все те эпические события, что мы пережили! Разве наши мечты сбылись, а стремления воплотились в реальность? Разве наша страна заслуживает такую действительность? Что нам делать только теперь со всем этим? У кого-то есть разумные идеи?