Жертвы Голодомора - трансформация сознания
Оригинал взят у frankensstein в УблюдкиЧестно признаться, я долго не верил в то, что Голодомор был спланированным геноцидом украинского народа. Понимал, для чего Ющенко нужен именно такой статус голода 1932-33 годов, понимал, что делается это в интересах страны, но до конца не верил в правдивость таких утверждений. Я считал голод не национальной, а классовой расправой коммунистов с зажиточным селянством. Считал преступлением, но геноцидом - нет. После вчерашней выходки коммунистов в Верховной Раде я изменил свое мнение.
Не почтив память жертв голода вставанием, коммунисты продемонстрировали явное, циничное презрение к погибшим, и тем самым подтвердили, что ничуть не сожалеют по поводу миллионов смертей. Если бы Голодомор был стихийной, случайной трагедией, у них не было бы никаких причин ненавидеть его жертв. Коммунисты могли бы встать хотя бы чисто из моральных соображений. Уже хотя бы затем, чтобы показать, что помнят и уважают советских граждан, за счастье которых якобы сражались на фронтах.
-------------------
Пост о неуважении жертв Голодомора в Верховной Раде Украины можно прочесть по ссылке выше. Мне же хотелось развернуть тему несколько в ином ключе. Для меня это не новое направление, но в общем потоке, так сказать, голосов тема не приевшаяся. И кто знает, возможно, даже и перспективная.
Десталинизация десталинизаторов. - этот призыв все чаще и чаще приходит на ум после таких постов. По теме Голодомора и схожих тем в нашей истории было очень много сказано. Еще больше будет сказано. И это, наверное, правильно. Но для нас же главное малыш, не так ли? Ведь невооруженным глазом видно, что малыш (как хотите, суть, смысл, будущее и много чего еще) выплескивается вон в этих спорах.
Захотелось привести цитаты из моих комментариев по теме, правда на украинском. Лень переводить, к тому же огонь исчезнет наверняка. А он там есть. Именно то, о чем хочу сказать. Разве что добавлю, что в вышеназванной якобы борьбе о якобы жертвах Голодомора идет такой ядерный пиар, что возможно, чтобы не травмировать будущие поколения (а совсем не ради непатриотического воспитания) лучше, вынести, хотя-бы на время, проблемы эти за скобки сегодняшнего дня.
Ибо в нижеприведенном повествовании возникают такие трансформации с политиками, чтобы начать делать выводы. Потому что эта зараза распространяется на остальных. На сми, блогеров и так далее.
Мы постепенно погружаемся в ад тотального обмана. Мы врем все друг другу и себе. И этот наркотик требует все больших и больших доз. Впрочем, как и любой наркотик.
Здесь оранжевые депутаты на форуме по жертвам Голодомора опускаются до уличного хамства. Здесь Ющенко бросает прорву бюджетных денег на некомпетентных и ленивых челов, создавая Институт жертв и поднимая волну поигрывая в печаль. Здесь функционеры партии регионов записывают в жертвы Голодомора ВСЕХ, умерших за 1932-1933 года по Сталинской области. Уж не знаю, что ими сильнее двигало - желание выжить или потому что, цифра не сходилась с официальной в миллион раз. Кстати, ПР приятели коммунистов, если че.
История № 1
Ошибка резидента депутата
История №2
Це дуже важко дивитись. Але все ж таки маємо робити висновки.
Я знаю, може і не треба заводити цю розмову. Як для мене, то зрозуміло що балачки ні до чого не ведуть.
Звідси розвилка - або щось робити, або щось казати. Далі знову розвилка.
Якщо казати, то щоб воно допомогало якось будувати.Якщо робити, теж бажано, щоб дотепно якось.
От, наприклад, я був причетний до підрахунків жертв. Але ті цифри, які у нас вийшли, дуже розходяться. Я згоден, що цифри не мают значення. Але все одно - це хтось повинен зробити. Тут ключове слово ЗРОБИТИ (не балакати). Може хтось знає звідки взялися цифри? Хто провів цю РОБОТУ. Пишу так, тому що набридло оперувати слухами, політичними заявами і тому подібне. А ще лозунги ми любимо.
Та я теж не бачу сенсу сперечатись. Бо чи 7 000 000, чи 100 000 для мене все одне страшний злочин. До речі, на початку 90-х я вперше побачив документи, в яких йшлося про фактами канібалізму 1932-33рр. Тоді ще навіть було небезпечно, ну наприклад для кар'єри, казати про Голодомор взагалі. Це мене не зупиняло.
Але, я за те, щоб ми робили свою роботу чесно і не тільки язиком. Будь яку роботу. Повертаюсь до назви поста, у тій його частині, що світ нас не бачить. І дійсно, це так. Але ми самі нічого не робимо окрім як давити на жалість.
7 000 000, як я бачу в Вікіпедії були прораховані відносно до переписів. Далі там додається до жертв ще 6 000 000 тих, що не народились і так далі. Дуже мутно. А саму роботу 2009 році по підрахунку вели за 2-3 місяці. Коли ми звертались до вищеназваного інституту, то було зрозуміло що там сидять, до речі як і повсюди, ліві молоді люди, яким дуже і дуже фіолєтово як і що ми будемо рахувати. Жодної методики або програми. Повна ПРО-ФА-НАЦІ-Я. І на сам кінець пригнали студентів із медінституту, які повинні були вибрати смерті стосовно діагнозу, які би вказували на голод. А потім, побачивши, що не дуже велика цифра, дали наказ тупо зарахувати всіх померлих.
Іще раз, вважаю, що Захід почне нас поважати, коли ми самі почнемо це робити і будемо казати про те що Я ЗРОБИВ, чи збираюсь зробити для матері своєї.
Все інше від лукавого.
Я кажу про роботу, яку робив особисто. І ніхто, ні до мене, у 2009 році, ані після цього не підходив до списків померлих 1932-33рр.
Виключно тому я підняв цю тему.
Я займався виключно Сталінською областю. Купував комп'ютери, писав комп'ютерну програму для набору. З набором та ще тема. Мало того, що в ті роки записи робили дуже неграмотні люди. Умовно кажучи, дуже часто там таке - ім*я - українською, по батькові - російською, а прізвище суржиком. Плюс там же ще він міг народитись у Львівській області, а померти у Сталінській. Або так - прописані у Луганській, а привезли до лікарні у Сталінській. Ну і так далі. І все це з масою помилок.
Далі нам наказ - за 3 місяці дати списки. І все, на набір кинули теж - хто був. Ще додали прірву помилок. Далі командують із інституту Пам*ті - а ну-ка дайте нам по населених пунктах, сільрадах, районах і таке інше. Я їм дзвоню і питаю: "А ви бачили ті списки з якими ми працюємо?" Вони відповідають: "А як же, ми ж історики."
Щоб про ту кашу казати, яка там - це просто треба бачити. А я же кажу, що не бачив нікого, хто б близько підійшов до цих карток. Воно на таких картках реєстрації зібраних у справи. А потім прийшли студенти медики. І все це Інститут лякав: "Якнайшвидше!"
А в дійсності абсолютно всім, повір, було все це по-барабану.
У нас вийшло у Сталінській області за 2 роки всіх померлих 109 000.
А те, що відібрали студенти - 5 000.
Тому, якщо накласти це на Україну, ну дуже будуть різнитись цифри. Але, я все-таки казав не про цифри. Мене більше дратує, що прірва народу апелюють цифрами начебто вони їх каторжною працею здобули, або десь у секретних архівах, ризикуючи життям. А я не бачив ані жодного біля цих списків.
Не почтив память жертв голода вставанием, коммунисты продемонстрировали явное, циничное презрение к погибшим, и тем самым подтвердили, что ничуть не сожалеют по поводу миллионов смертей. Если бы Голодомор был стихийной, случайной трагедией, у них не было бы никаких причин ненавидеть его жертв. Коммунисты могли бы встать хотя бы чисто из моральных соображений. Уже хотя бы затем, чтобы показать, что помнят и уважают советских граждан, за счастье которых якобы сражались на фронтах.
-------------------
Пост о неуважении жертв Голодомора в Верховной Раде Украины можно прочесть по ссылке выше. Мне же хотелось развернуть тему несколько в ином ключе. Для меня это не новое направление, но в общем потоке, так сказать, голосов тема не приевшаяся. И кто знает, возможно, даже и перспективная.
Десталинизация десталинизаторов. - этот призыв все чаще и чаще приходит на ум после таких постов. По теме Голодомора и схожих тем в нашей истории было очень много сказано. Еще больше будет сказано. И это, наверное, правильно. Но для нас же главное малыш, не так ли? Ведь невооруженным глазом видно, что малыш (как хотите, суть, смысл, будущее и много чего еще) выплескивается вон в этих спорах.
Захотелось привести цитаты из моих комментариев по теме, правда на украинском. Лень переводить, к тому же огонь исчезнет наверняка. А он там есть. Именно то, о чем хочу сказать. Разве что добавлю, что в вышеназванной якобы борьбе о якобы жертвах Голодомора идет такой ядерный пиар, что возможно, чтобы не травмировать будущие поколения (а совсем не ради непатриотического воспитания) лучше, вынести, хотя-бы на время, проблемы эти за скобки сегодняшнего дня.
Ибо в нижеприведенном повествовании возникают такие трансформации с политиками, чтобы начать делать выводы. Потому что эта зараза распространяется на остальных. На сми, блогеров и так далее.
Мы постепенно погружаемся в ад тотального обмана. Мы врем все друг другу и себе. И этот наркотик требует все больших и больших доз. Впрочем, как и любой наркотик.
Здесь оранжевые депутаты на форуме по жертвам Голодомора опускаются до уличного хамства. Здесь Ющенко бросает прорву бюджетных денег на некомпетентных и ленивых челов, создавая Институт жертв и поднимая волну поигрывая в печаль. Здесь функционеры партии регионов записывают в жертвы Голодомора ВСЕХ, умерших за 1932-1933 года по Сталинской области. Уж не знаю, что ими сильнее двигало - желание выжить или потому что, цифра не сходилась с официальной в миллион раз. Кстати, ПР приятели коммунистов, если че.
История № 1
Ошибка резидента депутата
История №2
Це дуже важко дивитись. Але все ж таки маємо робити висновки.
Я знаю, може і не треба заводити цю розмову. Як для мене, то зрозуміло що балачки ні до чого не ведуть.
Звідси розвилка - або щось робити, або щось казати. Далі знову розвилка.
Якщо казати, то щоб воно допомогало якось будувати.Якщо робити, теж бажано, щоб дотепно якось.
От, наприклад, я був причетний до підрахунків жертв. Але ті цифри, які у нас вийшли, дуже розходяться. Я згоден, що цифри не мают значення. Але все одно - це хтось повинен зробити. Тут ключове слово ЗРОБИТИ (не балакати). Може хтось знає звідки взялися цифри? Хто провів цю РОБОТУ. Пишу так, тому що набридло оперувати слухами, політичними заявами і тому подібне. А ще лозунги ми любимо.
Та я теж не бачу сенсу сперечатись. Бо чи 7 000 000, чи 100 000 для мене все одне страшний злочин. До речі, на початку 90-х я вперше побачив документи, в яких йшлося про фактами канібалізму 1932-33рр. Тоді ще навіть було небезпечно, ну наприклад для кар'єри, казати про Голодомор взагалі. Це мене не зупиняло.
Але, я за те, щоб ми робили свою роботу чесно і не тільки язиком. Будь яку роботу. Повертаюсь до назви поста, у тій його частині, що світ нас не бачить. І дійсно, це так. Але ми самі нічого не робимо окрім як давити на жалість.
7 000 000, як я бачу в Вікіпедії були прораховані відносно до переписів. Далі там додається до жертв ще 6 000 000 тих, що не народились і так далі. Дуже мутно. А саму роботу 2009 році по підрахунку вели за 2-3 місяці. Коли ми звертались до вищеназваного інституту, то було зрозуміло що там сидять, до речі як і повсюди, ліві молоді люди, яким дуже і дуже фіолєтово як і що ми будемо рахувати. Жодної методики або програми. Повна ПРО-ФА-НАЦІ-Я. І на сам кінець пригнали студентів із медінституту, які повинні були вибрати смерті стосовно діагнозу, які би вказували на голод. А потім, побачивши, що не дуже велика цифра, дали наказ тупо зарахувати всіх померлих.
Іще раз, вважаю, що Захід почне нас поважати, коли ми самі почнемо це робити і будемо казати про те що Я ЗРОБИВ, чи збираюсь зробити для матері своєї.
Все інше від лукавого.
Я кажу про роботу, яку робив особисто. І ніхто, ні до мене, у 2009 році, ані після цього не підходив до списків померлих 1932-33рр.
Виключно тому я підняв цю тему.
Я займався виключно Сталінською областю. Купував комп'ютери, писав комп'ютерну програму для набору. З набором та ще тема. Мало того, що в ті роки записи робили дуже неграмотні люди. Умовно кажучи, дуже часто там таке - ім*я - українською, по батькові - російською, а прізвище суржиком. Плюс там же ще він міг народитись у Львівській області, а померти у Сталінській. Або так - прописані у Луганській, а привезли до лікарні у Сталінській. Ну і так далі. І все це з масою помилок.
Далі нам наказ - за 3 місяці дати списки. І все, на набір кинули теж - хто був. Ще додали прірву помилок. Далі командують із інституту Пам*ті - а ну-ка дайте нам по населених пунктах, сільрадах, районах і таке інше. Я їм дзвоню і питаю: "А ви бачили ті списки з якими ми працюємо?" Вони відповідають: "А як же, ми ж історики."
Щоб про ту кашу казати, яка там - це просто треба бачити. А я же кажу, що не бачив нікого, хто б близько підійшов до цих карток. Воно на таких картках реєстрації зібраних у справи. А потім прийшли студенти медики. І все це Інститут лякав: "Якнайшвидше!"
А в дійсності абсолютно всім, повір, було все це по-барабану.
У нас вийшло у Сталінській області за 2 роки всіх померлих 109 000.
А те, що відібрали студенти - 5 000.
Тому, якщо накласти це на Україну, ну дуже будуть різнитись цифри. Але, я все-таки казав не про цифри. Мене більше дратує, що прірва народу апелюють цифрами начебто вони їх каторжною працею здобули, або десь у секретних архівах, ризикуючи життям. А я не бачив ані жодного біля цих списків.