Василь Григорович Абашкін. In memoria
У "Енциклопедії Львова", перед АБҐАРОВИЧем КАЄТАНом, першим би мало стояти прізвище Василя Григоровича Абашкіна, директора Львівського заводу фрезерних верстатів у 1970-1980-х роках. Ця людина, зараз незаслужено Львовом забута, не тільки перетворила львівський завод на один з флагманів індустрії Східної Європи, але і сприяла розвитку міського середовища. Так, "Блог Манкурта" згадує про те, що Василь Григорович спричинився до виникнення знаменитої львівської "Вірменки" - кафе, де в ті часи готували найкращу у Львові каву. На початку 80-х ЛЗФВ опікувався 73 школою Львова та дитсадком.
Тепло про нього відгукуються і колишні співробітники - директор заводу (на якому працювало біля 3 тисяч робітників та службовців) жив скромно, на одну зарплату у 360 рублів, ніколи не робив з себе великого начальника. На жаль, після виходу на пенсію (1986 рік) В. Абашкін залишив керівництво ЛЗФВ, що стало для заводу фатальним. Зараз цей завод є одним з прикладів приватизації епохи Кучми - все обладнання порізане на металобрухт, виробничі площі здаються в оренду...
Тепло про нього відгукуються і колишні співробітники - директор заводу (на якому працювало біля 3 тисяч робітників та службовців) жив скромно, на одну зарплату у 360 рублів, ніколи не робив з себе великого начальника. На жаль, після виходу на пенсію (1986 рік) В. Абашкін залишив керівництво ЛЗФВ, що стало для заводу фатальним. Зараз цей завод є одним з прикладів приватизації епохи Кучми - все обладнання порізане на металобрухт, виробничі площі здаються в оренду...