Час від часу відвідую село Велюнь Дубровицького району Рівненської області - батьківщину мого батька, діда, прадіда, прапрадіда. І щоразу чую про нові людські втрати серед родичів, сусідів, просто односельців. Часто звучить один діагноз - білокрів’я. Хвороба, спричинена негативним впливом радіації, наслідок чорнобильської катастрофи. Почастішали випадки катаракти, серцево-судинних захворювань. У багатьох дітей - збільшена щитовидка.
Село Велюнь - одне з багатьох, яке віднесли до так званої ІІІ зони ураження (щільність забруднення ґрунтів цезієм-137 1-15 Кі/км2, гам¬ма-фон 20-62 мкР/год.). У свій час, ще за існування СРСР, село хотіли відселяти, кілька родин за допомогою держави дійсно залишили село і вкорінилися на півдні області. Згодом людям платили копійчані «гробові», а потім і їх скасували. Зараз вважається, що проблеми не існує взагалі. Однак людина, яка б підняла статистику онкозахворювань не тільки у селі Велюнь, але й на всій території так званої «ІІІ зони», вжахнулася б.
Чому ж проблема замовчується? Справа в тому, що Україна активно готується перетворитися на відстійник Європи - демографічний, соціальний, екологічний, енергетичний. Якщо Євросоюз обмежує приплив мігрантів, то Україну тільки заохочують до цього. Якщо в Європі соціальні стандарти зростають - нас МВФ змушує до скорочення соціальних видатків і до приватизації стратегічних галузей. До України звозиться звідусіль всіляке сміття (а один навіть пропонував звозити радіоактивне!). І планується набудувати тут атомних електростанцій.
У 1959 р., на світанку ядерної ери, між МАГАТЕ (Міжнародне агентство з ядерної енергетики) та ВООЗ (Всесвітньою організацією охорони здоров’я) було підписано договір, який містив положення про те, що у випадку аварій на атомних об’єктах дані про негативний їх вплив на здоров’я людей не будуть поширюватися без дозволу МАГАТЕ.
У цьому руслі і йде зомбування людей з підтекстом: «Чорнобиль реально був нешкідливий, це міф», «атомна енергетика - це чисте довкілля» і т.п. Ряд таких замовних статей я зустрів не тільки в Інтернеті, але й на сторінках української преси - від «Поступу» до “Дзеркала тижня”. Так, керівник проектів Програми розвитку ООН для країн СНД (придумали ж таку назву!) Луїза Вінтон заявила: "Райони в Чорнобильській зоні сьогодні не виглядають найхворобливішими на карті світу, за два десятиліття тут було зроблено достатньо багато". Свої 5 копійок вставив і заступник директора регіонального офісу Програми розвитку ООН для країн Європи і СНД Джіхан Султаноглу. Вона заявила про необхідність повернути людей на постраждалі території, оскільки проблеми із здоров'ям не пов'язані з "міфами про радіацію"(newsru.ua).
Все це пов’язано і з відмовою ООН від фінансування радіаційних проблем на території України, Білорусії та Росії. Цікаво, що заглохло і фінансування проекту укриття Чорнобильської АЕС.
По великій мірі, не потрібні нам їхні гроші, тим більше, що їх і так розкрадуть причетні до процесу чиновники. Але не треба нам втирати, що жити в Чорнобильській зоні безпечно і мало не корисно для здоров’я.
Заради цікавості прочитав автореферат кандидатської дисертації Миколи Жили «Морфологічна характеристика органів імунної системи молодняка великої рогатої худоби, вирощеного на радіактивно забрудненій місцевості». Ось тільки один з висновків:
«Зменшення кіркової речовини в тимусі і лімфатичних вузлах та білої пульпи в селезінці, а також збіднення лімфоцитами імунних органів тварин, які постійно утримувались в умовах ІІІ зони радіоактивного забруднення, свідчить про послаблення функціонування імунної системи».
Це вплив на велику рогату худобу! А в ІІІ зоні живуть тисячі і тисячі дітей! І хай більше ні ООНівські уроди, ні женщіна з косою, ні бджололюб не розповідають, як вони піклуються про українців! Реально про чорнобильських дітей всі ці роки піклувався тільки уряд бідної Куби, який щороку приймав на лікування дітей.
Проблему можна подолати. За наявності нормального уряду, нормальної держави, можна проводити рекультивацію земель, завозити у села чисті продукти, поступово переселяти людей на незабруднені землі Черкащини та Рівненщини, інших українських областей.
Питання в тому, чи колись в Україні буде нормальна держава і нормальний уряд.
На фото - враження і спогади з Полісся. Фото власного виробництва :)