Я - русин, есмь и буду...
9 березня 2004 року у Львівському обласному архіві спостерігав таку сценку.
У черзі до кабінету стоять люди. Старші чоловіки та жінки за довідками переселенців (потрібні за новим законом). Раптово відчиняються двері кабінету і працівниця архіву грубим прокуреним голосом вигукує: «Ковалик!». За лавки на коридорі зривається старезний дід, інстинктивним рухом зриваючи з себе вушанку, і на напівзігнутих ногах з виразом щастя на обличчі біжить до кабінету: «Так-так, пані!».
Якось раптово пройняла думка: за часів Стефаника і Франка так само було. Русин у своїй землі як був рабом, так і лишився. (Схожа сцена описана Іваном Франком у творі «Перехресні стежки»).