Ще одна поетична сторінка
З такими темпами я скоро буду знавцем турецької поезії
Ben Sana Mecburum
я потребую тебе
ben sana mecburum bilemezsin adını mıh gibi aklımda tutuyorum
büyüdükçe büyüyor gözlerin
ben sana mecburum bilemezsin içimi seninle ısıtıyorum
ağaçlar sonbahara hazırlanıyor
bu şehir o eski istanbul mudur
karanlıkta bulutlar parçalanıyor
sokak lambaları birden yanıyor
kaldırımlarda yağmur kokusu
ben sana mecburum sen yoksun
sevmek kimi zaman rezilce korkuludur
insan bir akşam üstü ansızın yorulur
tutsak ustura ağzında yaşamaktan
kimi zaman ellerini kırar tutkusu
bir kaç hayat çıkarır yaşamasından
hangi kapıyı çalsa kimi zaman
arkasında yalnızlığın hınzır uğultusu
fatih'te yoksul bir gramofon çalıyor
eski zamanlardan bir cuma çalıyor
durup köşe başında deliksiz dinlesem
sana kullanılmamış bir gök getirsem
haftalar ellerimde ufalanıyor
ne yapsam ne tutsam nereye gitsem
ben sana mecburum sen yoksun
belki haziran'da mavi benekli çocuksun
ah seni bilmiyor kimseler bilmiyor
bir şilep sızıyor ıssız gözlerinden
belki yeşilköy'de uçağa biniyorsun
bütün ıslanmışsın tüylerin ürperiyor
belki körsün kırılmışsın telaş içindesin
kötü rüzgar saçlarını götürüyor
ne vakit bir yaşamak düşünsem
bu kurtlar sofrasında belki zor
ayıpsız fakat ellerimizi kirletmeden
ne vakit bir yaşamak düşünsem
sus deyip adınla başlıyorum
içim sıra kımıldıyor gizli denizlerin
hayır başka türlü olmayacak
я потребую тебе, ти і не могла знати, твоє ім’я застрягло у мене в думках, як цвях
твої очі, ширячись, стають усе більшими
я потребую тебе, ти і не могла знати, я хочу, щоб моя душа була із тобою
дерева готуються до осені
чи це місто - отой старий Істамбул?
хмари розпадаються у темряві на шматки
враз спалахують ліхтарі на вулицях
на тротуарах - запах дощу
я потребую тебе, а тебе немає
кохати - часом це так ганебно лякає
люди втомлюються ближче до ночі
від життя у полоні леза під горлом
часом пристрасть ламає їм руки
стільки життів вони витягнуть на свій вік
у які б двері вони не стукали,
позаду буде пекельний гуркіт самотності
на Фатіху грає вбогий грамофон
схоже на п’ятницю старих часів
якщо я зупинюсь на розі і послухаю
ти злетиш у небеса
тижні кришаться у мене в руках
що б я не робив, чим би себе не займав, куди б не йшов,
я потребую тебе, а тебе немає
може, ти синє плямисте дитя червня
і ніхто тебе не знає, не знає ніхто
корабель сочиться із твоїх пустих очей
можливо, ти сідаєш на літак у Єшилкьої
змокнувши наскрізь, укриваєшся мурашками
можливо, ти засліплена, зламана і збентежена
вітер-поганець куйовдить тобі волосся
коли б я не думав про життя
напевне, важко цій банці із павуками
бути безгрішним, не забруднивши наших рук
коли б я не думав про життя
мовивши «замовкни», я починаю з твого імені
в середині мене хвилюються твої потаємні моря
ні, ніяк інакше не буде
atilla ilhan
Ben Sana Mecburum
я потребую тебе
ben sana mecburum bilemezsin adını mıh gibi aklımda tutuyorum
büyüdükçe büyüyor gözlerin
ben sana mecburum bilemezsin içimi seninle ısıtıyorum
ağaçlar sonbahara hazırlanıyor
bu şehir o eski istanbul mudur
karanlıkta bulutlar parçalanıyor
sokak lambaları birden yanıyor
kaldırımlarda yağmur kokusu
ben sana mecburum sen yoksun
sevmek kimi zaman rezilce korkuludur
insan bir akşam üstü ansızın yorulur
tutsak ustura ağzında yaşamaktan
kimi zaman ellerini kırar tutkusu
bir kaç hayat çıkarır yaşamasından
hangi kapıyı çalsa kimi zaman
arkasında yalnızlığın hınzır uğultusu
fatih'te yoksul bir gramofon çalıyor
eski zamanlardan bir cuma çalıyor
durup köşe başında deliksiz dinlesem
sana kullanılmamış bir gök getirsem
haftalar ellerimde ufalanıyor
ne yapsam ne tutsam nereye gitsem
ben sana mecburum sen yoksun
belki haziran'da mavi benekli çocuksun
ah seni bilmiyor kimseler bilmiyor
bir şilep sızıyor ıssız gözlerinden
belki yeşilköy'de uçağa biniyorsun
bütün ıslanmışsın tüylerin ürperiyor
belki körsün kırılmışsın telaş içindesin
kötü rüzgar saçlarını götürüyor
ne vakit bir yaşamak düşünsem
bu kurtlar sofrasında belki zor
ayıpsız fakat ellerimizi kirletmeden
ne vakit bir yaşamak düşünsem
sus deyip adınla başlıyorum
içim sıra kımıldıyor gizli denizlerin
hayır başka türlü olmayacak
я потребую тебе, ти і не могла знати, твоє ім’я застрягло у мене в думках, як цвях
твої очі, ширячись, стають усе більшими
я потребую тебе, ти і не могла знати, я хочу, щоб моя душа була із тобою
дерева готуються до осені
чи це місто - отой старий Істамбул?
хмари розпадаються у темряві на шматки
враз спалахують ліхтарі на вулицях
на тротуарах - запах дощу
я потребую тебе, а тебе немає
кохати - часом це так ганебно лякає
люди втомлюються ближче до ночі
від життя у полоні леза під горлом
часом пристрасть ламає їм руки
стільки життів вони витягнуть на свій вік
у які б двері вони не стукали,
позаду буде пекельний гуркіт самотності
на Фатіху грає вбогий грамофон
схоже на п’ятницю старих часів
якщо я зупинюсь на розі і послухаю
ти злетиш у небеса
тижні кришаться у мене в руках
що б я не робив, чим би себе не займав, куди б не йшов,
я потребую тебе, а тебе немає
може, ти синє плямисте дитя червня
і ніхто тебе не знає, не знає ніхто
корабель сочиться із твоїх пустих очей
можливо, ти сідаєш на літак у Єшилкьої
змокнувши наскрізь, укриваєшся мурашками
можливо, ти засліплена, зламана і збентежена
вітер-поганець куйовдить тобі волосся
коли б я не думав про життя
напевне, важко цій банці із павуками
бути безгрішним, не забруднивши наших рук
коли б я не думав про життя
мовивши «замовкни», я починаю з твого імені
в середині мене хвилюються твої потаємні моря
ні, ніяк інакше не буде
atilla ilhan