Про істеричних осіб
Я час від часу влажу в інтернеті у різні дискусії із людьми, які насправді того не вартують.
Вони - дівчата, молодші за мене, набагато неграмотніші та менш освічені, кожне своє речення починають словами: "А от мій Вася...", коротше, усіма фібрами своєї душі заслуговують на звання тупих блондинок.
Так от, щойно чергова така словесна баталія трошки сколихнула мою гармонічність. Незадовго до того мені доводили, що артцентр Пінчука не несе в собі жодної естетичної цінності. Але ця суперечка принаймні мала смислове навантаження і взагалі відбувалася із розумним чоловіком.
А тепер це якась така безґлузда розмова, від якої мені стало трохи некомфортно. Воістину кажуть, що мудрий той, хто знаходить в собі сили не сперечатися з дурнями. Я ще не мудра. Буду вдосконалюватися. Тепер, аби позбутися відчуття бруду, тупізму та зіпсутого настрою, я слухаю морчібу та п"ю томатний сік. Це досить приємно, але все одно повністю помутніння моєї свідомості не знімає. Відтепер я прийняла рішення більше не з"являтися в місцях, де можна зустріти цих дамочок. Хоча в цих місцях мені, власне, подобалося (бо там багато дуууже кльових людей), але я не хочу більше травмувати свою ніжну психіку діалогами із тупими блондиками (не знаю, скільки я витримаю). На щастя, в реальному житті вони відсутні в моєму безпосередньому оточенні.
Вони - дівчата, молодші за мене, набагато неграмотніші та менш освічені, кожне своє речення починають словами: "А от мій Вася...", коротше, усіма фібрами своєї душі заслуговують на звання тупих блондинок.
Так от, щойно чергова така словесна баталія трошки сколихнула мою гармонічність. Незадовго до того мені доводили, що артцентр Пінчука не несе в собі жодної естетичної цінності. Але ця суперечка принаймні мала смислове навантаження і взагалі відбувалася із розумним чоловіком.
А тепер це якась така безґлузда розмова, від якої мені стало трохи некомфортно. Воістину кажуть, що мудрий той, хто знаходить в собі сили не сперечатися з дурнями. Я ще не мудра. Буду вдосконалюватися. Тепер, аби позбутися відчуття бруду, тупізму та зіпсутого настрою, я слухаю морчібу та п"ю томатний сік. Це досить приємно, але все одно повністю помутніння моєї свідомості не знімає. Відтепер я прийняла рішення більше не з"являтися в місцях, де можна зустріти цих дамочок. Хоча в цих місцях мені, власне, подобалося (бо там багато дуууже кльових людей), але я не хочу більше травмувати свою ніжну психіку діалогами із тупими блондиками (не знаю, скільки я витримаю). На щастя, в реальному житті вони відсутні в моєму безпосередньому оточенні.