Тиждень ми колесили простори Житомирської і Хмельницької подорожі. Подорож вийшла дуже кошлата! Як завжди з пригодами. Зараз сижу дома в теплі-добрі, їм шалену бджілку, заботліво підкинуту мені сім"єю, і читаю інтернетік, який не бачила 7 днів. Як завжди хочу бігом написати звіт, але не буду зарікатися, бо вже всяке бувало.
А пока шо картінка городу (бо ви ж і вночі мабуть не спите, а думаєте, як там мій врожай)
Шоб ви понімали, ми вивалили в 8 утра на вокзал під дощ. Поки зібрали веліки, поки доїхали додому... вже була вся в багні і губній помаді + деякі речі ще з учора мокрі, бо дощ застав при погрузці. Вобщем захожу в двір, а там город-сад! Цибуля огромна, редискааааа! М'ята стала вже похожою на человека і повилазили всякі штуки, які я посадила тиждень тому (салат, базилік, шпинат). Пора б мабуть почати вже полоти той город, бо купа якихось непонятних рослин є, але пока не чіпаю, бо не пойму, хто з них петрушка, кріп і т.д.
P.S. І цей... якшо ви думаєте, шо я не хлестала воду, як звір з-під крану, то помиляєтеся! Вернувся додому - припади до полтавської води і віднови ресурс!