- Это что за остановка - Бологое иль Поповка?
Ми (я і Ялина) давно хотіли попасти на якусь ранкову йогу біля річки. Ціле літо підбивали свій фітнес-клуб організуватися, але то те, то інше - не получається, а це прочитали оголошення, шо "Позитиф" на леваді збирається в сб о 9:30 і буде йога біля річки. Заради такого діла вирішили, шо доведеться одним ранком пожертвувати і сповзти вдосвіта.
Да, да! Не дивуйтеся! Я встала о 8:15, зібрала речі і погнала на Подол. Під'їхали до фітнеса, а там маршрутка і дівчата набиті в неї. На нас всі подивилися так, наче перший раз побачили людей на веліках. Кажуть: ой... а як жеж. Ставте веліки тут і сідайте в маршрутку - поїдемо на Вакуленці. А ми взагалі думали, шо раз вони на леваді, то і йога буде там... нашо на вакуленці... але ладно. Сказали, шо ми своїм ходом. На нас подивилися з недовірою і сказали, шо якшо шо - зустрічаємося на дамбі Вакуленців. Але видно, шо особих надій на нас не покладали.
Їхали ми дуже повільно, бо по вулиці Сакко (хто був, думаю, в курсі, шо це ад, а не дорога), але приїхали одночасно з маршруткою. Дівчата були в шоці. Потім кожна мене спитала, чи не важко нам і як ми змогли і вобще - такі спортсмени! А це ж вони ще не знали, звідки ми на Леваду приїхали.
Йога була хароша. Правда, на природі є і мінуси: то коле, то сонце в око світе, то твердо, то ше шось. Але загалом понравилося. Аби не кінцівка... В кінці ведуча сказала: "А теперь представим, что мы держим в руках корону, всю инкрустированную бриллиантами и т.д. Поднимаем ее и укладываем на голову, а тепер говорим себе: "Я - королева!"
Далі вони збиралися купатися і їсти кавуни, а ми вирішили, шо поїдемо і десь пошукаємо місцину, аби провалятися весь день, а ввечері повернутися додому.
Нас ще попросили лишитися сфотатися разом. Вирішували, хто сфотає.
Одна дівчина зголосилася, а їй кажуть: так а тиии!
вона: "я самая толстая!"
їй: "ты не толстая, ты беременная!"
вона: "ну и что!"
Вопшем, сфоталися і ми погнали.
І тут ми підходимо до фінта Ворскли "Сцибулина"! Для тих, хто не в курсі: сцибулина = излучина ).
Хотіли ми переїхати дамбу і стати десь на тій стороні річки, а потім поїхати дорогою на Вороніна і потім додому.
Не так сталося, як гадалося!
Тільки переїхали дамбу, і повернули ліворуч. Думали проїхати вздовж річки шукаючи гарне місце.
Їдемо, їдемо, а вона странна така... стояча і місця всі странні. Ялина раз за разом повторює, шо це схоже на сцибулину. Я єлі поняла, шо це таке. Та, кажу, яка сцибулина, якшо ми чітко вздовж річки їдемо! І отак ми їхали, їхали.. шукали місцину і внєзапно виїхали до дамби!
- Это что за полустанок? -
Закричал он спозаранок.
А с платформы говорят:
- Это город Ленинград.
Он опять поспал немножко
И опять взглянул в окошко,
Увидал большой вокзал,
Удивился и сказал:
- Это что за остановка -
Бологое иль Поповка?
А с платформы говорят:
- Это город Ленинград.
Ми взагалі не поняли, шо це сталося. Не ясно було даже, з якого боку річки ми опинилися. Якась повна дезорієнтація. Посовіщалися і вирішили, шо то таки була сцибулина і шо якось ми там пропустили дорогу на Вороніна. Вирішили стати на тому ж місці, де була йога (вони всі вже поїхали), а ввечері найти іншу дорогу.
Провалялися весь день і вирушили ж в путь опять. Другий раз поїхали іншою дорогою, але знову зробили таке саме коло і виїхали до дамби. На оту дорогу, шо позначена синім пунктиром, ми не попадали, хоть убий (з іншого боку я неоднократно проїжджала так). Шоб ви понімали, там кружок такий... не малий. Ще ж і їдеш - не пойми, куди. Вобщем, рішили, шо і вертатися будемо так, як приїхали. Поперлися на Сакко опять.
Правда, потом таки перелізли на той бік річки по пішоходному трубному мосту, але мабуть зря. Ми попали в якийсь невероятний піскуватий район біля Вороніна. Це був жах! Я не думала, шо в Полтаві таке є. Просто зибучі піски! І довго!
Як вибралися в центр, то попалали на м'якиші в "Львівській каві" і дужеее довго там валялися посеред Жовтневої. Пили каву, їли морозиво.
Да, да! Не дивуйтеся! Я встала о 8:15, зібрала речі і погнала на Подол. Під'їхали до фітнеса, а там маршрутка і дівчата набиті в неї. На нас всі подивилися так, наче перший раз побачили людей на веліках. Кажуть: ой... а як жеж. Ставте веліки тут і сідайте в маршрутку - поїдемо на Вакуленці. А ми взагалі думали, шо раз вони на леваді, то і йога буде там... нашо на вакуленці... але ладно. Сказали, шо ми своїм ходом. На нас подивилися з недовірою і сказали, шо якшо шо - зустрічаємося на дамбі Вакуленців. Але видно, шо особих надій на нас не покладали.
Їхали ми дуже повільно, бо по вулиці Сакко (хто був, думаю, в курсі, шо це ад, а не дорога), але приїхали одночасно з маршруткою. Дівчата були в шоці. Потім кожна мене спитала, чи не важко нам і як ми змогли і вобще - такі спортсмени! А це ж вони ще не знали, звідки ми на Леваду приїхали.
Йога була хароша. Правда, на природі є і мінуси: то коле, то сонце в око світе, то твердо, то ше шось. Але загалом понравилося. Аби не кінцівка... В кінці ведуча сказала: "А теперь представим, что мы держим в руках корону, всю инкрустированную бриллиантами и т.д. Поднимаем ее и укладываем на голову, а тепер говорим себе: "Я - королева!"
Далі вони збиралися купатися і їсти кавуни, а ми вирішили, шо поїдемо і десь пошукаємо місцину, аби провалятися весь день, а ввечері повернутися додому.
Нас ще попросили лишитися сфотатися разом. Вирішували, хто сфотає.
Одна дівчина зголосилася, а їй кажуть: так а тиии!
вона: "я самая толстая!"
їй: "ты не толстая, ты беременная!"
вона: "ну и что!"
Вопшем, сфоталися і ми погнали.
І тут ми підходимо до фінта Ворскли "Сцибулина"! Для тих, хто не в курсі: сцибулина = излучина ).
Хотіли ми переїхати дамбу і стати десь на тій стороні річки, а потім поїхати дорогою на Вороніна і потім додому.
Не так сталося, як гадалося!
Тільки переїхали дамбу, і повернули ліворуч. Думали проїхати вздовж річки шукаючи гарне місце.
Їдемо, їдемо, а вона странна така... стояча і місця всі странні. Ялина раз за разом повторює, шо це схоже на сцибулину. Я єлі поняла, шо це таке. Та, кажу, яка сцибулина, якшо ми чітко вздовж річки їдемо! І отак ми їхали, їхали.. шукали місцину і внєзапно виїхали до дамби!
- Это что за полустанок? -
Закричал он спозаранок.
А с платформы говорят:
- Это город Ленинград.
Он опять поспал немножко
И опять взглянул в окошко,
Увидал большой вокзал,
Удивился и сказал:
- Это что за остановка -
Бологое иль Поповка?
А с платформы говорят:
- Это город Ленинград.
Ми взагалі не поняли, шо це сталося. Не ясно було даже, з якого боку річки ми опинилися. Якась повна дезорієнтація. Посовіщалися і вирішили, шо то таки була сцибулина і шо якось ми там пропустили дорогу на Вороніна. Вирішили стати на тому ж місці, де була йога (вони всі вже поїхали), а ввечері найти іншу дорогу.
Провалялися весь день і вирушили ж в путь опять. Другий раз поїхали іншою дорогою, але знову зробили таке саме коло і виїхали до дамби. На оту дорогу, шо позначена синім пунктиром, ми не попадали, хоть убий (з іншого боку я неоднократно проїжджала так). Шоб ви понімали, там кружок такий... не малий. Ще ж і їдеш - не пойми, куди. Вобщем, рішили, шо і вертатися будемо так, як приїхали. Поперлися на Сакко опять.
Правда, потом таки перелізли на той бік річки по пішоходному трубному мосту, але мабуть зря. Ми попали в якийсь невероятний піскуватий район біля Вороніна. Це був жах! Я не думала, шо в Полтаві таке є. Просто зибучі піски! І довго!
Як вибралися в центр, то попалали на м'якиші в "Львівській каві" і дужеее довго там валялися посеред Жовтневої. Пили каву, їли морозиво.