Барбара Космовська про Бубу і не тільки)
Барбара Космовська: «Сучасні підлітки потребують чесності»
Популярна польська письменниця Барбара Космовська зізнається, що пише для непростої аудиторії - підлітків. Із молоддю письменниця намагається бути максимально щирою, а тому не боїться на сторінках своїх книжок говорити про складні та болючі речі - розлучення батьків, смерть близької людини, анорексію, першу закоханість, проблеми з алкоголем, бідність тощо. Авторка впевнена, що розуміння світу підлітків, пам’ять про власну молодість та власні помилки - це той спільний «простір», що зближує письменника та юних читачів. Головне, впевнена Барбара Космовська, щоб у підлітковій літературі не було фальші та надмірного моралізаторства.
(...)
- Нині існує проблема, коли книги для підлітків не встигають за самим підлітками, тобто відтворюють життя далеке і не схоже на життя сучасної молоді. Чи бачите Ви цю проблему як автор, та як розв’язуєте її особисто для себе?
- Головною передумовою написання сучасного роману, який відповідав би сподіванням нинішнього читача, є пам’ять автора про власну молодість: помилки, яких ми колись припустилися, спокуси і небезпечні моменти того часу. Це і є наша спільна площина. Кожна молода людина має подібний до нашого досвід, тож потрібно прагнути стати не кращим, а щирішим. Якщо ми розуміємо й любимо молодь, якщо в нас є доброзичливість і щирість, розуміння того, що в цьому віці люди мають свої слабкості, тоді у нас є шанс оминути мілину дешевого моралізаторства. Щоб написати справжній роман, потрібно бути собою, а не загравати із читачем його сленгом. Будь-яка фальш призведе до нашої поразки, як і надмірна «правильність». Адже колись ми так само блукали власними просторами й сподівалися на розуміння. Розуміння - це найкраща спільна мова з юним читачем.
(...)
- Чи був реальний прототип у Буби і, що найцікавіше, у пана Генрика?
- Бубин дідусь - це викапана… моя мама! Із тією відмінністю, що вона не мала пристрасті до алкогольних напоїв. Мама чудово проявила себе в ролі люблячої бабусі. Здається, це вдалося їй значно краще, ніж бути моєю мамою. А Буба - це просто випадково зібрані докупи дівчачі риси. Хоча іноді в мене виникає враження, що вона багато в чому схожа саме на мене, а не, скажімо, на моїх доньок. Ця розгубленість і, водночас, її і намагання виправити світ… У цих ситуаціях я себе цілковито ототожнюю зі своєю героїнею.
Більше на сайті "ЛітАкцент"
Фото -Марії Семенченко
Джерело: ЛітАкцент