Країна Ніландія.
Країна для вередунів, або куди ніколи не приходить Різдво
Олена Мацьків. Країна Ніландія - Львів: Свічадо, 2010. - 48 с.
Одного сніжного зимового вечора напередодні Різдва двійко дітей - вередлива дівчинка і Юрасик-Грубасик - сідають у трамвай і за якихось двадцять хвилин неочікувано потрапляють до незнайомої країни Ніландії. Так починається казкова історія різдвяної книжки Олени Мацьків.
Ніландія - дивна країна з багатьох причин. По-перше, туди можна потрапити, всього лише проїхавшись на червоному трамвайчику. По-друге, до цієї країни ніколи не приходить Різдво. По-третє, там і в будинках, і на вулиці панує суцільна темрява. І по-четверте, там завжди холодна й пронизлива зима.
Але найголовніше - до Ніландії можуть потрапити лише вередуни та «нехочухи». Так, діти, які на всі прохання та питання відповідають «ні», «не хочу», «не буду», відразу стають громадянами цієї країни. Але чому туди потрапив Юрасик - спокійна, врівноважена дитина, яка майже ніколи не говорить слово «ні», а дедалі частіше «так»? А все тому, що хлопчик відчуває особливу і непереборну любов до солодкого і не мріє про велосипед. Іншими словами - байдужий до спорту і небайдужий до варення та цукерок. Звідси й прізвисько - Грубасик.
Друга героїня, дівчинка, не має імені, певне, тому, що на її місці може опинитися кожна вередуля, будь-яка дитина в світі. Перед тим, як потрапити до Ніландії, дівчинка відмовилася допомагати мамі готуватися до свята…
І ось звичайні герої потрапляють у незвичайні умови. Їм доводиться пройти непросте випробування, яке зачіпає їхні найбільші слабкості. До того ж треба перебороти свій страх та триматися разом, допомагаючи одне одному. Але результат того вартий - врешті діти розуміють, що не потрібно повсякчас усім відмовляти, але в той же час варто знати, коли казати тверде «ні». До речі, виявляється, що особливо важко сказати «ні» самому собі, а «так» - комусь іншому.
Історія добра і з хеппі-ендом, притрушена святковим снігом і корицею, освітлена жовтавим світлом ліхтаря та озвучена торохтінням трамвайчику. Сюжет ледь не детективний, він тримає увагу та інтригує. Чому Юрко потрапив сюди? Як дітям вибратися з Ніландії? Чому всі ніландці схожі одне на одного? А головне - чому сюди ніколи не приходить Різдво? Із розвитком сюжету відповіді з’являються одна за одною. А от щоб отримати відповідь на останнє запитання, потрібно уважно прочитати всю книгу - розкриття таємниці вигулькне саме наприкінці.
Окрім цікавого тексту, зимово-святковий настрій створюють ніжні й затишні ілюстрації Марини Михайлошиної. Акварельні малюнки хочеться довго-довго роздивлятися навіть після того, як книгу вже прочитано.
Дитячі видавництва не завжди радують маленьких читачів спеціальною літературою до зимових свят. Мовляв, комерційно невигідно - два тижні продажів, а потім увесь рік на складі пилом припадає. Але саме святкову літературу, книги на зимово-новорічну тематику, різдвяні казки діти дуже люблять. Бо ці книги створюють той неповторний різдвяний передсмак та затишну атмосферу зимових свят. І «Свічадо» лише підтверджує цю тезу.
П.С. Писалося для «Друга Читача» ще минулого року