Та хай той Смірнов буде поганим письменником, хіба річ у ньому? На жаль, Ви навіть не уявляєте собі, що коїться,не кажучі вже, коїлось, у регіонах. А на самому початку згаданих 90-х видавництва робили так: надрукують 200 000, а пишуть - 50 000. Це сьогодні все навпаки. А в бібліотеки тоді державні видавництва за старою звичкою роздавали книги "видатних письменників". Решту вивозили у макулатуру. Але книги, за які йдеться, видавали перші приватні видавництва. Ці бізнес-структури вміли рахувати кожну копійчину. Сьогодні це важко уявити, але до 1995 року друкувати книги в Україні було, що друкувати гроші. Наклади тоді продавали, навіть не вивозячі їх з поліграфій. Мною була наведена перевірена інформація за два конкретні роки. Ось ви згадали Дяченків, які дійсно дуже добрі письменники. А у 1993 році Вершинін став першим українським письменником-фантастом, який одержав європейску премію. У Східній Європі до нього таку премію мали тільки Лем та брати Стругацьки. Мабуть, про це також ніхто не знає. Тобто, ще не було книжок Вілар, Куркова, Забужки, але були досі живі люди, що здобували перші літературні досягнення незалежної Украіни.
А в бібліотеки тоді державні видавництва за старою звичкою роздавали книги "видатних письменників". Решту вивозили у макулатуру. Але книги, за які йдеться, видавали перші приватні видавництва. Ці бізнес-структури вміли рахувати кожну копійчину. Сьогодні це важко уявити, але до 1995 року друкувати книги в Україні було, що друкувати гроші. Наклади тоді продавали, навіть не вивозячі їх з поліграфій. Мною була наведена перевірена інформація за два конкретні роки.
Ось ви згадали Дяченків, які дійсно дуже добрі письменники. А у 1993 році Вершинін став першим українським письменником-фантастом, який одержав європейску премію. У Східній Європі до нього таку премію мали тільки Лем та брати Стругацьки. Мабуть, про це також ніхто не знає. Тобто, ще не було книжок Вілар, Куркова, Забужки, але були досі живі люди, що здобували перші літературні досягнення незалежної Украіни.
Reply
Leave a comment