Цікавий сон сьодні.
21 квітня 2017 ·
Цікавий сон сьодні. Трохи запамятався...
Сниться - я десь вночі біля ставу у селі, де я жив на канікулах. На небі сяє Місяць. З подивом бачу, що став без води! О - оце круть! Все дно ставу видно!
Дивлюсь на дно, роздивляюсь береги - такі мені знайомі і рідні - а став, виявляється, зовсім неглибокий!
Я біжу до середини ставу. Ще недалеко якісь люди бігають. Біжу й бачу, що на середині ставу днище вкрите рідким мулом. Я спиняюсь, бо починаю грузнути.
Разом з якимось людьми починаємо обговорювати всю цю дивину. Хтось питає - скільки ж метрів найбільша глибина цієї водойми? Хтось відповідає - поверхи 3. Я заперечую, бо знаю, що глибина не більше 10 метрів.
Як я тлумачу цей сон? Зараз зі мною відбувається радикальна трансформація - зовсім інакше бачу тепер жінку і чоловіка... Зовсім інші акценти… Вчора я теж думав про жінку :) Сон ніби ілюструє дещо, але й додає нового:
Так, можна з човна довгим дрюком виміряти глибину ставу. Але це буде абстрактно. Бо тієї глибини не буде видно. А хочеться бачити не просто глибину, як вертикальну лінію, а вшир - підводні, приховані ландшафти... Ми ж такі, чоловіки :) Роздягнути жінку - це святе :) Свято :)
Отже, чоловік береться спустити воду й оголити став вщент. О, яка дивовижа!!! Вічно небачене, вічно приховане, вічно звабливе стало видимим! Не може бути!!!
Я кілька разів гуляв днищем ставів, залишених без води - неймовірно цікаво, неймовірне задоволення! Вся таємниця тепер як на долоні... Чи радше я сам у ній як на до-лоні :)
Однак, хоча видно дно ставу, ставу більше нема. Хоча знаєш глибину, нема її самої. Нема води, нема усіх її мешканців, звуків і блисків... Голе дно. Яке скоро порепається тріщинами і задубіє... І ти стоїш на тому дні - на самому дні - і стоїш сам. Зі своїм знанням. В якому не попливеш, не покупаєшся. Яке не обійме - не підійме тебе й не залоскоче.
Хто хоче пізнати нутро жінки й вичерпати її, того чекає голе дно. А жінка залишиться десь позаду - наче вода втекла крізь пальці.
Не там жінка, де часто шукає її чоловік. Хай краще жінка залишається нерозкритою загадкою. Вона вся вже відкрита і простягає себе повсякчас тобі в саму душу... Цілуй і наповнюй її море глибоке і неосяжне. Не пізнаєш таїну, лише відчуватимеш…
Доречі, минулої ночі снилось, що я й кілька міських мешканців потрапили до тропічних джунглів. Маленька темна річка, нетрі, дикі звірі! Биррр! … Потім велика річка. На ній на чомусь чи на комусь пливуть «дикуні» з племені. Намагаються перепливти річку. А я зі своїми компаньйонами дивлюсь на це через сітку Рабиця! Ліворуч мене стоїть жінка, яка простягає мені малесеньке немовля! - Краще на це подивись! - Я беру немовля - здається хлопчика - до рук, і тримаю перед обличчям. Дитя маленьке - не більше нашої голови :)
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10206926452318187&set=pcb.10206926455758273&type=3&theater
Цікавий сон сьодні. Трохи запамятався...
Сниться - я десь вночі біля ставу у селі, де я жив на канікулах. На небі сяє Місяць. З подивом бачу, що став без води! О - оце круть! Все дно ставу видно!
Дивлюсь на дно, роздивляюсь береги - такі мені знайомі і рідні - а став, виявляється, зовсім неглибокий!
Я біжу до середини ставу. Ще недалеко якісь люди бігають. Біжу й бачу, що на середині ставу днище вкрите рідким мулом. Я спиняюсь, бо починаю грузнути.
Разом з якимось людьми починаємо обговорювати всю цю дивину. Хтось питає - скільки ж метрів найбільша глибина цієї водойми? Хтось відповідає - поверхи 3. Я заперечую, бо знаю, що глибина не більше 10 метрів.
Як я тлумачу цей сон? Зараз зі мною відбувається радикальна трансформація - зовсім інакше бачу тепер жінку і чоловіка... Зовсім інші акценти… Вчора я теж думав про жінку :) Сон ніби ілюструє дещо, але й додає нового:
Так, можна з човна довгим дрюком виміряти глибину ставу. Але це буде абстрактно. Бо тієї глибини не буде видно. А хочеться бачити не просто глибину, як вертикальну лінію, а вшир - підводні, приховані ландшафти... Ми ж такі, чоловіки :) Роздягнути жінку - це святе :) Свято :)
Отже, чоловік береться спустити воду й оголити став вщент. О, яка дивовижа!!! Вічно небачене, вічно приховане, вічно звабливе стало видимим! Не може бути!!!
Я кілька разів гуляв днищем ставів, залишених без води - неймовірно цікаво, неймовірне задоволення! Вся таємниця тепер як на долоні... Чи радше я сам у ній як на до-лоні :)
Однак, хоча видно дно ставу, ставу більше нема. Хоча знаєш глибину, нема її самої. Нема води, нема усіх її мешканців, звуків і блисків... Голе дно. Яке скоро порепається тріщинами і задубіє... І ти стоїш на тому дні - на самому дні - і стоїш сам. Зі своїм знанням. В якому не попливеш, не покупаєшся. Яке не обійме - не підійме тебе й не залоскоче.
Хто хоче пізнати нутро жінки й вичерпати її, того чекає голе дно. А жінка залишиться десь позаду - наче вода втекла крізь пальці.
Не там жінка, де часто шукає її чоловік. Хай краще жінка залишається нерозкритою загадкою. Вона вся вже відкрита і простягає себе повсякчас тобі в саму душу... Цілуй і наповнюй її море глибоке і неосяжне. Не пізнаєш таїну, лише відчуватимеш…
Доречі, минулої ночі снилось, що я й кілька міських мешканців потрапили до тропічних джунглів. Маленька темна річка, нетрі, дикі звірі! Биррр! … Потім велика річка. На ній на чомусь чи на комусь пливуть «дикуні» з племені. Намагаються перепливти річку. А я зі своїми компаньйонами дивлюсь на це через сітку Рабиця! Ліворуч мене стоїть жінка, яка простягає мені малесеньке немовля! - Краще на це подивись! - Я беру немовля - здається хлопчика - до рук, і тримаю перед обличчям. Дитя маленьке - не більше нашої голови :)
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10206926452318187&set=pcb.10206926455758273&type=3&theater