переводы Клюева на украинский язык
приводим два перевода стихотворений Николая КЛЮЕВА на украинский.
Один перевод сделан в 2007 году современным украинским поэтом и исследователем творчества поэта - Глебом СИТЬКО.
Второй перевод сделан украинским ученым, критиком и переводчиком - Борисом ЯКУБСКИМ в 1925 году.
Микола КЛЮЄВ
(пер. з рос. Гліба СІТЬКО)
Я был в духе в день воскресный
Апокалипсис, I, 10
Був я в дусі у неділю
Мав я звістку звіддаля
Просвітленний, мов без тіла
І простий, як немовля
Бачив воїнів багацько
Суд та жертву під Хрестом
І світився Шлях Чумацький
Указуючим перстом
З всевидющими очіма
По краях вогненних крил
Камінь з рунами святими
Дав архангел Міхаїл
Він сказав: „Вінчайся білим
Мов із мармуру, вінцем
Хай убогим буде тіло
Світлим - серце та лице
І, під страхом злої кари
Не вдавайсь до інших чар
Я пасти твої отари
Стану пильно із-за хмар
Слово маючи в основі
Й поміч праведних-святих
Ти збудуєш церкву нову...”
Так сказав Архістратiг
Вірний Бога настанові
Що натхнення не мине
Я палив серця льодові
Словом з кров’ю та вогнем
2007
* * *
Николай КЛЮЕВ
Я был в духе в день воскресный
Апок<алипсис>, гл. 1, 10
Я был в духе в день воскресный,
Осененный высотой,
Просветленно-бестелесный
И младенчески простой.
Видел ратей колесницы,
Судный жертвенник и крест,
Указующей десницы
Путеводно-млечный перст.
Источая кровь и пламень,
Шестикрыл и многолик,
С начертаньем белый камень
Мне вручил Архистратиг
И сказал: «Венчайся белым
Твердокаменным венцом,
Будь убог и темен телом,
Светел духом и лицом.
И другому талисману
Не вверяйся никогда -
Я пасти не перестану
С высоты свои стада.
На крылах кроваво-дымных
Облечу подлунный храм,
И из пепла тел невинных
Жизнь лазурную создам».
Верен ангела глаголу,
Вдохновившему меня,
Я сошел к земному долу,
Полон звуков и огня.
<1908>
Николай Клюев. Сердце Единорога. Стихотворения и поэмы. - СПб.: РХГИ, 1999. - С. 110-111.
Микола КЛЮЄВ
(пер. з рос. Б.ЯКУБСЬКОГО)
Ленін
Є в Леніні керженський дух,
В декретах - ігуменський розмах,
Немовби джерела розрух
Шука він в Поморських Відозвах.
Мужицька тепера земля,
І церква - не наймит державний.
Народні низи визволя
Червоний той дзвін стародавній.
Нам дзвін цей якраз по уму,
То полум’я квітне сап’яна;
То Чорного Рабства Басму
Попрала стопа Іоанна.
Борис - злотоордний Мурза,
Він дзвонить Іваном Великим,
А в Леніна - вихор, гроза
Стає наче ангельський лик.
Є в Смольнім трущоба сумна,
Де пахне хвойняк, костяника.
А там деревляна труна,
В труні тій - Росія велика.
„Куди поховати мерця?” -
Питається хлопців ватага...
Землею курить з Коневця
І хлюпа узмор’я - баклага.
Спитати б у хмар, чи у зір,
У зір, що рум’янять рокити.
Пустельний той цвинтарний двір,
Де царськії барми зарито.
Їх доля, як крук, стереже
В могилах глухих та підземних...
А нарід сумує невже
І досі в піснях своїх темних?
1925
Антологія російської поезії в українських перекладах. Вступна стаття і редакція Б.Якубського. Х., ДВУ, 1925, с. 167-168.
* * *
Николай КЛЮЕВ
"Есть в Ленине керженский дух..."
(Из цикла "Ленин")
Есть в Ленине керженский дух,
Игуменский окрик в декретах,
Как будто истоки разрух
Он ищет в "Поморских ответах".
Мужицкая ныне земля,
И церковь - не наймит казенный,
Народный испод шевеля,
Несется глагол краснозвонный.
Нам красная молвь по уму:
В ней пламя, цветенье сафьяна,-
То Черной Неволи басму
Попрала стопа Иоанна.
Борис - златоордный мурза,
Трезвонит Иваном Великим,
А Лениным - вихрь и гроза
Причислены к ангельским ликам.
Есть в Смольном потемки трущоб
И привкус хвои с костяникой,
Там нищий колодовый гроб
С останками Руси великой.
"Куда схоронить мертвеца", -
Толкует удалых ватага…
Поземкой пылит с Коневца,
И плещется взморье-баклага.
Спросить бы у тучки, у звезд,
У зорь, что румянят ракиты...
Зловещ и пустынен погост,
Где царские бармы зарыты.
Их ворон-судьба стережет
В глухих преисподних могилах...
О чем же тоскует народ
В напевах татарско-унылых?
<1918>
Николай Клюев. Сердце Единорога. Стихотворения и поэмы. -СПб.: РХГИ, 1999. - С. 377-378.
Один перевод сделан в 2007 году современным украинским поэтом и исследователем творчества поэта - Глебом СИТЬКО.
Второй перевод сделан украинским ученым, критиком и переводчиком - Борисом ЯКУБСКИМ в 1925 году.
Микола КЛЮЄВ
(пер. з рос. Гліба СІТЬКО)
Я был в духе в день воскресный
Апокалипсис, I, 10
Був я в дусі у неділю
Мав я звістку звіддаля
Просвітленний, мов без тіла
І простий, як немовля
Бачив воїнів багацько
Суд та жертву під Хрестом
І світився Шлях Чумацький
Указуючим перстом
З всевидющими очіма
По краях вогненних крил
Камінь з рунами святими
Дав архангел Міхаїл
Він сказав: „Вінчайся білим
Мов із мармуру, вінцем
Хай убогим буде тіло
Світлим - серце та лице
І, під страхом злої кари
Не вдавайсь до інших чар
Я пасти твої отари
Стану пильно із-за хмар
Слово маючи в основі
Й поміч праведних-святих
Ти збудуєш церкву нову...”
Так сказав Архістратiг
Вірний Бога настанові
Що натхнення не мине
Я палив серця льодові
Словом з кров’ю та вогнем
2007
* * *
Николай КЛЮЕВ
Я был в духе в день воскресный
Апок<алипсис>, гл. 1, 10
Я был в духе в день воскресный,
Осененный высотой,
Просветленно-бестелесный
И младенчески простой.
Видел ратей колесницы,
Судный жертвенник и крест,
Указующей десницы
Путеводно-млечный перст.
Источая кровь и пламень,
Шестикрыл и многолик,
С начертаньем белый камень
Мне вручил Архистратиг
И сказал: «Венчайся белым
Твердокаменным венцом,
Будь убог и темен телом,
Светел духом и лицом.
И другому талисману
Не вверяйся никогда -
Я пасти не перестану
С высоты свои стада.
На крылах кроваво-дымных
Облечу подлунный храм,
И из пепла тел невинных
Жизнь лазурную создам».
Верен ангела глаголу,
Вдохновившему меня,
Я сошел к земному долу,
Полон звуков и огня.
<1908>
Николай Клюев. Сердце Единорога. Стихотворения и поэмы. - СПб.: РХГИ, 1999. - С. 110-111.
Микола КЛЮЄВ
(пер. з рос. Б.ЯКУБСЬКОГО)
Ленін
Є в Леніні керженський дух,
В декретах - ігуменський розмах,
Немовби джерела розрух
Шука він в Поморських Відозвах.
Мужицька тепера земля,
І церква - не наймит державний.
Народні низи визволя
Червоний той дзвін стародавній.
Нам дзвін цей якраз по уму,
То полум’я квітне сап’яна;
То Чорного Рабства Басму
Попрала стопа Іоанна.
Борис - злотоордний Мурза,
Він дзвонить Іваном Великим,
А в Леніна - вихор, гроза
Стає наче ангельський лик.
Є в Смольнім трущоба сумна,
Де пахне хвойняк, костяника.
А там деревляна труна,
В труні тій - Росія велика.
„Куди поховати мерця?” -
Питається хлопців ватага...
Землею курить з Коневця
І хлюпа узмор’я - баклага.
Спитати б у хмар, чи у зір,
У зір, що рум’янять рокити.
Пустельний той цвинтарний двір,
Де царськії барми зарито.
Їх доля, як крук, стереже
В могилах глухих та підземних...
А нарід сумує невже
І досі в піснях своїх темних?
1925
Антологія російської поезії в українських перекладах. Вступна стаття і редакція Б.Якубського. Х., ДВУ, 1925, с. 167-168.
* * *
Николай КЛЮЕВ
"Есть в Ленине керженский дух..."
(Из цикла "Ленин")
Есть в Ленине керженский дух,
Игуменский окрик в декретах,
Как будто истоки разрух
Он ищет в "Поморских ответах".
Мужицкая ныне земля,
И церковь - не наймит казенный,
Народный испод шевеля,
Несется глагол краснозвонный.
Нам красная молвь по уму:
В ней пламя, цветенье сафьяна,-
То Черной Неволи басму
Попрала стопа Иоанна.
Борис - златоордный мурза,
Трезвонит Иваном Великим,
А Лениным - вихрь и гроза
Причислены к ангельским ликам.
Есть в Смольном потемки трущоб
И привкус хвои с костяникой,
Там нищий колодовый гроб
С останками Руси великой.
"Куда схоронить мертвеца", -
Толкует удалых ватага…
Поземкой пылит с Коневца,
И плещется взморье-баклага.
Спросить бы у тучки, у звезд,
У зорь, что румянят ракиты...
Зловещ и пустынен погост,
Где царские бармы зарыты.
Их ворон-судьба стережет
В глухих преисподних могилах...
О чем же тоскует народ
В напевах татарско-унылых?
<1918>
Николай Клюев. Сердце Единорога. Стихотворения и поэмы. -СПб.: РХГИ, 1999. - С. 377-378.