(no subject)
Я живу біля ст. метро Академмістечко. Так вот, в переходах там завжди грають ну дуже цікаві музиканти. Один з них старий-престарий дід, що грає на акордеоні. Він приходить, і починає з того, що оформлює своє робоче місце: закріплює на гачку на стіні фарфорову тарілочку з іконою, під нею ставить лазерну картинку з голубями, на серветку кладе грушки (які абічно рве з замизганих академмістечкових дерев). А тоді вже довго надихається і починає грати. А грає він хтозна-що - якісь мелодії, яких я ніколи не чула, ну, правда, навіть не знаю, чи це справжні мелоді, бо звуки він конкретно розтягує. Ну вони в нього настільки жалібні виходять, що хочеться віддати йому не те що всі гроші з гаманця, а і проїзний на метро, і всю їжу з холодильника принести. Думаю, що звати його Коля.