(no subject)

[klodius]

Катерина Бабкіна
..
Він її обіймає, вирушаючи зранку в сонячну каламуть.
А вона говорить: бережи обличчя і руки, передають вітри;
Запасні штани, сіль, ведмеже ікло, ніж - не забудь;
В скруті не гризи комірець - я зашила різних туди отрут.
Пам’ятай, що права є, але що немає правил в цієї гри,
Іншими словами, куди б не зібрався ти - в добру путь,
Але відповідей тобі там не дадуть.

А він відповідає - щодня прогрівай авто, не ходи одна;
Бережи старих і дітей, інвалідів, птахів і своїх святих.
Не вдивляйся, на мене чекаючи, в ніч, бо у ночі немає дна,
Не дивись новин; взагалі, не дивись кругом забагато. Не омина
Нас вино і попіл, бинти і постріли, кров і сніг.
З відповідей на сьогодні - тільки зниклі безвісти та зима,
Але, з іншого боку, і запитань у мене більше нема.

Усе, проти чого помирають зазвичай, унеможливлює нам життя,
Унеможливлює дихання, свободу, gprs-покриття,
Доступ до інформації, їжі, світла; контролює серцебиття,
Горлом пускає кров, позбавляє кругозору і небокраю.
І обоє мовчать і думають - хай що-небудь його/її збереже,
Ріжуть промені мерзлі ранкове небо, немов ножем,
І немає сумнівів, вибору, сліз. Саме час уже.
Вона залишається. Він вирушає.