В роки Першої світової війни Карпатами фронт прокотився неодноразово. Вперше - восени 1914-го року, коли росіяни змогли навіть перетнути хребти і ненадовго вторгнутися в Закарпаття, потім навесні 1915-го, коли росіян витіснили з Карпат далеко на простори Буковини та Галичини. Восени 1916-го року в результаті "Брусилівського прориву" австро-угорців
(
Read more... )
Але дуже недобре, коли свідомо, чи несвідомо автор (і не тільки він) сприяють поширенню, і утвердженню в загальній свідомості польських героїчних міфів... Це я про топоніміку, конкретно про т.зв. "пшеленч лєґіонув". Не скажу Вам, чи мав якусь назву цей перевал до ПСВ - занадто не вникав в питання, - скоріш за все він був безіменний... Однак на тому перевалі польські легіонери билися з русеками (і непогано билися) - тому Польща, яка окупувала ЗУ вирішила вшанувати цих легіонерів, а заодно утвердити "польскосьць тей зємі" вводячи пафосну назву "пшеленч лєґіонув"... Брукована дорога якраз з 20х-30х рр.. Це потрібно пам’ятати, і уникати повторення таких назв...
Особливо зважаючи на те, що на етнічно українських територіях, які зараз є під Польщею поляки всяко намагаються затирати сліди українськості... Чого варті тільки останні руйнування українських цвинтарів(!). Я вже не говорю про те, як важко польським журналістам(та ін.)пролазить через горло слово "українець", коли мова йде про ці землі: лемко, бойко, русін, або хоча б "ґрекокатолік", але українець - ніколи :)))
А ми в Україні дуже легковажно ставимося до таких речей. На жаль.
Соррі за багато букв. Моє поважанє:)
Reply
Leave a comment