дещо про мотоподорожі, Бандерштадт та любов - з клікабельними слайдами)
було страшенно класно жодного разу за ці 4 дні не заходити в інтернети, влаштувати собі повний відпочинок від інфопростору на два дні на трасі, і просто бути в курсі, а не залипати годинами в новини як завжди, у два львівських дні. абсолютно необхідне розвантаження мозку. ну що ж, повертаємось. а єслі шо - то шо робить?..
30 квітня, в черговий день моєї активації, ми взяли, та й поїхали до Львова, реалізовуючи бойове хрещення на дальні дистанції: 563 км від гаража в Києві до стоянки у Львові. 11 годин (назад вийшло 10), доволі неприємне різноманіття погодних умов - і ряд[висновків на майбутнє]висновків на майбутнє.
0. бути нажопницею - афігєнно))) Можна, попискуючи від захвату, витріщатись на залитий сонцем Олеський замок на тлі пагорбів, на "ой, корівки-коники-лелечки у гніздечках, мімімі", на синє небо і квітучі луки-поля, особливо ті, що яскраво-жовті, можна під кінець дороги голосно співати собі в шолом, щоб не так стрьомно було їхати в темряві. Краєвиди на заході просто чудові, всі ці пагорби-долини, річечки-струмочки... :) Звісно, що на наступний день крепатура в асортименті, але воно того варте)
1. дуже сильно сумніваюсь, що я колись керуватиму якимось транспортним засобом - навіть ровером. Стільки всього треба враховувати - знаки, смуги, інші водії, погодні умови, і не відволікатись по сторонах... Як колись сказав Ерік, водія з мене не буде, бо: "Їде Кайт на мацациклі, вжжжжжж, вжжжжж.... ОЙ, ПТАШЕЧКА!!!!" %) Так що респект тим, хто може довгий час тримати увагу і концентрацію.
2. виїздити з дому в такі подорожі треба виключно, коли ти виспався і не після полудня, блін - бо коли їдеш собі, гав ловиш, по сторонах роздивляєшся, а потім раптом розумієш, що у тебе в голові - якісь чужі думки, бо ти, взагалі-то, починаєш бачити сни з розплющеними очима на швидкості за 70 км/год - це стрьомно. Причому і нажопнику, і пілоту. Так що перед дорогою - тільки висипатись. Не питайте - куди)
3. ні в якому разі не гребувати термобілизною і додатковими засобами утепління! Зі Львова до Києва ми їхали за постійного вітру то збоку, то в обличчя, від чого мотоцикл нефігово носило, і всі частини тіла разом намагались відмерзнути і повідпадати. З Києва на Львів теж було пару цікавих ділянок, де, наче навмисно, кілька кілометрів раптово періщив дощ і ставало дико холодно, а потім - знову сонечко... Як холодно зараз на трасі після того, як сяде сонце, я взагалі мовчу. Так що - обов*язково екіпіруватись з запасом, відповідно до синоптичних прогнозів (через них ми відмовились від ідеї заїхати зворотньою дорогою ще й в Луцьк, і поїхали прямо на Київ в суботу) і намагатись не їхати вночі.
4. коли погодні умови позитивні, зупинятись можна раз на сто кілометрів - на трасі М06 (Київ-Чоп) точно, бо вона дуже класна, рівна, якісна, там навіть почали з*являтись шумостримуючі щити на узбіччі, нехай і місцями. Маршрут Київ-Львів як раз шикарно розбивається на такі ділянки.
5. на зелених заправках WOG (можете сприймати це як рекламу %) - відмінна кава, хот-доги і, особливо, шокочино) Користуючись нагодою - омномном слайд з дороги та зі Львова)
* * *
Дерево на Високому Замку показує людству фак, голуб гордовито оглядає панораму Львова та передмість, а прапор просто символізує.
[кілька слів та слайдів про Бандерштадт]У Львові раптом виявився день міста, у зв*язку з чим - ще один висновок: щоб я ще колись сунулась у одне з улюблених міст на свята... Дика кількість туристів, зіпсутий цим настрій, переповнений центр, мовчу вже про заклади у ньому. Однак Львів - це все одно Львів, своєрідний, цікавий, привітний. З погодою пощастило, з Довженками точно пощастило))) Зокрема, у них в квартирі є Бімба - чотиримісячна комунікабельна сосиска породи такса, яка вранці підкладається у постіль аутоматично))))
Цікаво те, наскільки все таки екстраверсивні собаки відрізняються від звичних мені інтровертних котиків.
Вистачило і прогулянок, і спілкування - і нарешті вдома є чимало справжньої кави, зокрема - Бандерівської з Львівської копальні кави %))) Я її любила ще до того, як бандерівство стало мейнстрімом, хех...
Ще пара слайдів %) Такий погляд на Шевченка, присвячений ювілею, впер невимовно, є в цьому щось живе і справжнє.
- ну як же ж без моєї фізії?)
* * *
[і про останній пункт)]Велике дякую і мур за цю поїздку Морлоку, який терпить мою йобнутість та психованість своєрідність та творчу натуру вже півроку, і більше половини цього терміну - в своєму домі %) У того, що дещо справжнє почалось з аварії - своєрідна символогія, але мені подобається)
А для всього іншого - є візитка Яроша)))))
30 квітня, в черговий день моєї активації, ми взяли, та й поїхали до Львова, реалізовуючи бойове хрещення на дальні дистанції: 563 км від гаража в Києві до стоянки у Львові. 11 годин (назад вийшло 10), доволі неприємне різноманіття погодних умов - і ряд[висновків на майбутнє]висновків на майбутнє.
0. бути нажопницею - афігєнно))) Можна, попискуючи від захвату, витріщатись на залитий сонцем Олеський замок на тлі пагорбів, на "ой, корівки-коники-лелечки у гніздечках, мімімі", на синє небо і квітучі луки-поля, особливо ті, що яскраво-жовті, можна під кінець дороги голосно співати собі в шолом, щоб не так стрьомно було їхати в темряві. Краєвиди на заході просто чудові, всі ці пагорби-долини, річечки-струмочки... :) Звісно, що на наступний день крепатура в асортименті, але воно того варте)
1. дуже сильно сумніваюсь, що я колись керуватиму якимось транспортним засобом - навіть ровером. Стільки всього треба враховувати - знаки, смуги, інші водії, погодні умови, і не відволікатись по сторонах... Як колись сказав Ерік, водія з мене не буде, бо: "Їде Кайт на мацациклі, вжжжжжж, вжжжжж.... ОЙ, ПТАШЕЧКА!!!!" %) Так що респект тим, хто може довгий час тримати увагу і концентрацію.
2. виїздити з дому в такі подорожі треба виключно, коли ти виспався і не після полудня, блін - бо коли їдеш собі, гав ловиш, по сторонах роздивляєшся, а потім раптом розумієш, що у тебе в голові - якісь чужі думки, бо ти, взагалі-то, починаєш бачити сни з розплющеними очима на швидкості за 70 км/год - це стрьомно. Причому і нажопнику, і пілоту. Так що перед дорогою - тільки висипатись. Не питайте - куди)
3. ні в якому разі не гребувати термобілизною і додатковими засобами утепління! Зі Львова до Києва ми їхали за постійного вітру то збоку, то в обличчя, від чого мотоцикл нефігово носило, і всі частини тіла разом намагались відмерзнути і повідпадати. З Києва на Львів теж було пару цікавих ділянок, де, наче навмисно, кілька кілометрів раптово періщив дощ і ставало дико холодно, а потім - знову сонечко... Як холодно зараз на трасі після того, як сяде сонце, я взагалі мовчу. Так що - обов*язково екіпіруватись з запасом, відповідно до синоптичних прогнозів (через них ми відмовились від ідеї заїхати зворотньою дорогою ще й в Луцьк, і поїхали прямо на Київ в суботу) і намагатись не їхати вночі.
4. коли погодні умови позитивні, зупинятись можна раз на сто кілометрів - на трасі М06 (Київ-Чоп) точно, бо вона дуже класна, рівна, якісна, там навіть почали з*являтись шумостримуючі щити на узбіччі, нехай і місцями. Маршрут Київ-Львів як раз шикарно розбивається на такі ділянки.
5. на зелених заправках WOG (можете сприймати це як рекламу %) - відмінна кава, хот-доги і, особливо, шокочино) Користуючись нагодою - омномном слайд з дороги та зі Львова)
* * *
Дерево на Високому Замку показує людству фак, голуб гордовито оглядає панораму Львова та передмість, а прапор просто символізує.
[кілька слів та слайдів про Бандерштадт]У Львові раптом виявився день міста, у зв*язку з чим - ще один висновок: щоб я ще колись сунулась у одне з улюблених міст на свята... Дика кількість туристів, зіпсутий цим настрій, переповнений центр, мовчу вже про заклади у ньому. Однак Львів - це все одно Львів, своєрідний, цікавий, привітний. З погодою пощастило, з Довженками точно пощастило))) Зокрема, у них в квартирі є Бімба - чотиримісячна комунікабельна сосиска породи такса, яка вранці підкладається у постіль аутоматично))))
Цікаво те, наскільки все таки екстраверсивні собаки відрізняються від звичних мені інтровертних котиків.
Вистачило і прогулянок, і спілкування - і нарешті вдома є чимало справжньої кави, зокрема - Бандерівської з Львівської копальні кави %))) Я її любила ще до того, як бандерівство стало мейнстрімом, хех...
Ще пара слайдів %) Такий погляд на Шевченка, присвячений ювілею, впер невимовно, є в цьому щось живе і справжнє.
- ну як же ж без моєї фізії?)
* * *
[і про останній пункт)]Велике дякую і мур за цю поїздку Морлоку, який терпить мою йобнутість та психованість своєрідність та творчу натуру вже півроку, і більше половини цього терміну - в своєму домі %) У того, що дещо справжнє почалось з аварії - своєрідна символогія, але мені подобається)
А для всього іншого - є візитка Яроша)))))