(no subject)
Здарова, кросавчеги!!! "Ось і літечко промайнуло", - був колись такий віршик в школі на перше вересня. Чорт, воно не промайнуло, воно проскакало здоровими кенгурячими стрибками десь повз, обкидавши мене пилюкою. Навіть не роздивилась... Сказав би мені хтось, що буду дико скучати за інсцітутом, розсміялась би в лице.А тепер так за всім засумувала, що аж самій соромно. Інколи я впадаю у довгу депресію, бо тепер життя піде якось по-іншому: виселились майже всі мої друзі з общаги, я відплакала-відбухала на їх випускному, який, до речі, в нас схожий на церемонію видачі загранпаспортів - здорова черга і ноль емоцій. Чогось ждалось урочистостей як в школі, букетів і слізних мамусь. а дзуськи. Люди всі дорослі, зайняті, серйозні:( І може мало хто з випадкових свідків подумав про те, що більшості з них тепер просто нічого робити, що вони БееМЖе в цьому місці і може, в житті. Сиджу в пустій кімнаті на вікні вечорами і вию на місяць. Інколи виходжу в калідори і шукаю живих людей в гуртожитку. Рідко вдається... Окреме danke schon камрату Сализі, що регулярно щось тут розказує і таким чином нагадує про ауд.231. Приїжджайте скоріше всі в Київ, мені тут сумно!!!!!!!!