про говноедов

[kiryan]

Вот за что не люблю малоросов, так это за то, что за мелкий прайс они готовы оправдать людоедство и детоубийство, происходящее в соседней стране. А что, живой человек, платный блоггер, свой ребёнок есть, которого кормить тоже как-то надо.
Тьфу, нечисть.

Comments

[zzzulfiya]

Ну і що далі? Людину гуманістичних цінностей звісно, не може не хвилювать проблема із переводом всиновлення в "чорний ринок" в Росії. Скажу більше, ринок усиновлення в Україні суцільно "чорний".
В Росії було проведено медреформу, у нас же ця медреформа полягає в утрудненні доступу до медицини взагалі - з цими сімейними лікарями нахомутали порядком, в реальності це не працює. Ти або платиш знайомому лікару в чорну, або йдеш у платну клініку, де тебе можуть обдерти і поставити неправильний діагноз, напарити непотрібні дорогі ліки, аби аптечний бізнес квітнув, оскільки він повністю поділений між кількома олігархами.

Сталін убив кілька десятків мільйонів здорових дієздатних людей, які не дали потомства. І його досі вшановують в Росії. Закон про заборону всиновлення - це тільки вершечок проблеми.

І якщо чесно, мене більше хвилює те, про що не пише преса, аби відволікати сусідніми проблемами: куди щомісяця зникають здорові діти - я в метро постійно бачу нові обличчя в розшуку "пішов з дому і не повернувся" Магнолія-ТВ. Куди зникають ці діти? Їх знаходять живими/мертвими? Хто їх викрадає? Кого посадили? Також хвилює штучне доведення країни до дефолту і оголошення банкрутом. Хвилює, як вимирає провінція, і куди діваються люди. Мені 38 років і мені уже починають відмовляти в працевлаштуванні за віком. Що буде після 45? Я стану персоною нон-грата у власній країні, як в ГУЛАГу. На урядових нарадах уже відкрито говорять про план "скорочення доживання" пенсіонерів, оскільки в країні одні тільки нахлібники, працездатні виїзджають. За десять років населення скоротилось майже на десять мільйонів, якщо реально не більше.

З усієї поваги до тебе і солідарності з противниками закону в Росії, я наголошую що варто українському блогеру створювати і брати активну участь в українському дискурсі. Мене дивує цей феномен - постійно жаліть далеких голодающіх Африки, коли в твоїй країні третину винищили голодоморами нахуй.
Українські блогери читають новинну стрічку про новини в Росії і досі ковбасяться на території російських блогерів і бурно дебатірують. Оці активні переймання проблемами і відсутність суспільної дискусії щодо своїх, мене найбільше хвилює. Люди читають стрічку новин, де новини з Росії не подаються в рубриці "за рубежом", а подаються як свої, національні. В Росії є свої олігархи, своя опозиція - а у нас безхребетна і безсила провінція, і мені од цього гірко. І в контексті проблеми я бачу більше проблем під носом, про які треба говорити, бо у нас цілковита тиша, лише фоточки гівен на блюді.