Щось спогади наринули....
Щоб врятувати нас, я тебе відпустила...
Хотіла зрозуміти сенс свого життя, і втратила його назавжди...
Хотіла доказати всім, що мій здоровий егоїзм допоможе мені жити так як хочу тільки я... і я це зробила... принаймні собі я довела, що можу робити те, що я хочу...
Чекаючи від життя якогось чуда, я тільки віддаляла його...
Люди залишають цей світ, не зробивши найголовнішого - не ставши апсолютно щасливим...
Ми йдемо по життю постійно чимось невдоволені, прагнемо постійно більшого і забуваємо, що можемо бути просто щасливі... незалежно від обставин...
Ще одна смерть...
Не стало однієї людини... якщо мене це не стосується, то я і не сприймаю це близько до серця... я розумію, що кожен народжений колись помре...
Помер брат мого діда... Я його знала лише з розповідей моїх батьків... Але стає страшно... Хто наступний... нє... так не можна розмірковувати...
Просто, нехай життя плине своїм ходом...
Але виникають думки... Коли я задумуюся над плином життя, намагаюся виправити деяку ситуацію, намагаюся сказати ніжне слово близькій людині, мене відштовхують... можливо я обираю неслушний час... але...
яа може я помиляюся... помиляюся з самого початку... помиляюся ще із свого народження...
Я хочу змінити щось у своєму житті...
Знову збираюся на війну... війну зі світом, із своїми можливостями і щоденням...
І нехай ніхто не стоїть на моєму шляху...
Хотіла зрозуміти сенс свого життя, і втратила його назавжди...
Хотіла доказати всім, що мій здоровий егоїзм допоможе мені жити так як хочу тільки я... і я це зробила... принаймні собі я довела, що можу робити те, що я хочу...
Чекаючи від життя якогось чуда, я тільки віддаляла його...
Люди залишають цей світ, не зробивши найголовнішого - не ставши апсолютно щасливим...
Ми йдемо по життю постійно чимось невдоволені, прагнемо постійно більшого і забуваємо, що можемо бути просто щасливі... незалежно від обставин...
Ще одна смерть...
Не стало однієї людини... якщо мене це не стосується, то я і не сприймаю це близько до серця... я розумію, що кожен народжений колись помре...
Помер брат мого діда... Я його знала лише з розповідей моїх батьків... Але стає страшно... Хто наступний... нє... так не можна розмірковувати...
Просто, нехай життя плине своїм ходом...
Але виникають думки... Коли я задумуюся над плином життя, намагаюся виправити деяку ситуацію, намагаюся сказати ніжне слово близькій людині, мене відштовхують... можливо я обираю неслушний час... але...
яа може я помиляюся... помиляюся з самого початку... помиляюся ще із свого народження...
Я хочу змінити щось у своєму житті...
Знову збираюся на війну... війну зі світом, із своїми можливостями і щоденням...
І нехай ніхто не стоїть на моєму шляху...