Франческа (або просто - Галя)...
Білявка з дитячими рисами обличчя підійшла до пам’ятника «Коню»... Озирнулася, намагаючись когось віднайти в натовпі. Крутнулася на 180 градусів, покрутила головою у різні боки... Її обличчя здивовано перекривилося і з’явилася загадкова посмішка.
Вона підійшла до самого пам’ятника, стала позад: обличчям до ощадбанку... сперлася плечем на витвір мистецтва... дістала «цигарку»... закурила...
Задоволено випускаючи з себе дим, вона відкинула голову назад...
На бруківці лежав потьмянілий сніг, перемішаний з брудом. Оголені дерева грайливо хитають гілками... Будинки, сірими дахами, дивляться в небо...
Дівчина когось чекала... Від нудьги вона почала спостерігати за оточуючими... Ось, пройшов чоловік у чорному пальто, напевно, поспішає додому... А там, під деревом біля бордюру, стоїть дівчина... напевно, теж когось чекає. Вона нервово дивиться на годинник, постійно витягує «побілку», намагається набрати номер, а потім знервовано і рішуче кладе її назад у торбинку... А трошки далі, стоїть «худюський» і «довгов’язий» хлопчина... ховає руки з трояндою за спину... Як це смішно... На його обличчі з’явилася посмішка... Погляд одразу було спрямовано у той бік... Плила дівчина... Вона дійсно плила... З її габаритами інакше і не могло бути... Просто, колобок опецькуватий... Жорстоко, але справедливо... Вона підійшла до хлопця, обійняла його своїми коротенькими руками за шию, нагнула коханого, поцілувала у щічку... Романтика... Зараз вони нагадували жуйку полуничну - бананову, яка колись була дуже модною... Називалася, як здається, «Love is…»
Вона стояла і дивилася навколо...
Метушливі люди поспішали... Вони були схожі на мурах...
Нарешті побачила знайоме обличчя... Поспіхом йшла колєжанка, тримаючи симпатичного юнака за руку...
«Цікаво, що це за красень біля Галі?...» - промайнуло у думках...
- Привіт, ти давно нас чекаєш?
- Вас?... - не зрозуміла одразу білявка, - Га...
Намагалася звернутися білявка до колєжанки... Але та її перебила...
- Познайомся, це мій хлопець - Альоша...
«Ну нічого собі, певно, москаль...»
- А це моя подруга - Наталя... - звернулася вона до хлопця.
- Га... - хотіла білявка звернутися знову...
- Що ти гакаєш... - і сунула папірчик у руку.
На трамвайному талоні олівцем для губ написано: «Франческа»...
«Ну раз у театр ми не йдемо, знач, колєжанку перехрестили за 3 години» -від того часу як вони востаннє спілкувалися по побілці...
Враховуючи, що перед 12 хлопцем у цьому місяці, Галя ви...сь ;-), випендрювалася, а ви що подумали...то вечір був наніц зіпсований...
Вона підійшла до самого пам’ятника, стала позад: обличчям до ощадбанку... сперлася плечем на витвір мистецтва... дістала «цигарку»... закурила...
Задоволено випускаючи з себе дим, вона відкинула голову назад...
На бруківці лежав потьмянілий сніг, перемішаний з брудом. Оголені дерева грайливо хитають гілками... Будинки, сірими дахами, дивляться в небо...
Дівчина когось чекала... Від нудьги вона почала спостерігати за оточуючими... Ось, пройшов чоловік у чорному пальто, напевно, поспішає додому... А там, під деревом біля бордюру, стоїть дівчина... напевно, теж когось чекає. Вона нервово дивиться на годинник, постійно витягує «побілку», намагається набрати номер, а потім знервовано і рішуче кладе її назад у торбинку... А трошки далі, стоїть «худюський» і «довгов’язий» хлопчина... ховає руки з трояндою за спину... Як це смішно... На його обличчі з’явилася посмішка... Погляд одразу було спрямовано у той бік... Плила дівчина... Вона дійсно плила... З її габаритами інакше і не могло бути... Просто, колобок опецькуватий... Жорстоко, але справедливо... Вона підійшла до хлопця, обійняла його своїми коротенькими руками за шию, нагнула коханого, поцілувала у щічку... Романтика... Зараз вони нагадували жуйку полуничну - бананову, яка колись була дуже модною... Називалася, як здається, «Love is…»
Вона стояла і дивилася навколо...
Метушливі люди поспішали... Вони були схожі на мурах...
Нарешті побачила знайоме обличчя... Поспіхом йшла колєжанка, тримаючи симпатичного юнака за руку...
«Цікаво, що це за красень біля Галі?...» - промайнуло у думках...
- Привіт, ти давно нас чекаєш?
- Вас?... - не зрозуміла одразу білявка, - Га...
Намагалася звернутися білявка до колєжанки... Але та її перебила...
- Познайомся, це мій хлопець - Альоша...
«Ну нічого собі, певно, москаль...»
- А це моя подруга - Наталя... - звернулася вона до хлопця.
- Га... - хотіла білявка звернутися знову...
- Що ти гакаєш... - і сунула папірчик у руку.
На трамвайному талоні олівцем для губ написано: «Франческа»...
«Ну раз у театр ми не йдемо, знач, колєжанку перехрестили за 3 години» -від того часу як вони востаннє спілкувалися по побілці...
Враховуючи, що перед 12 хлопцем у цьому місяці, Галя ви...сь ;-), випендрювалася, а ви що подумали...то вечір був наніц зіпсований...