Загадкова донбаська душа
Донбас - місце проживання чудових, але дивних людей. Ми згодні сидіти місяцями без зарплати, без нормального водопостачання, з дірявим дахом та в напіврозвалених хібарах. Але готові горлянку перегризти за пам'ятники Леніну. Готові повірити в найфантастичніші вигадки про «300 автобусів з бандерівцями», «встановлення в Луганську пам'ятника Бандері».
Було це вчора в Антрациті (шахтарське містечко в Луганський області). Стоїмо з оператором біля місцевого виконкому. Мій камерамен знімає, я телефоном фотографую пам'ятник Леніну. Він в Антрациті нетиповий. Отакий.
Не встиг я сказати іллічу традиційне «чіііз» та пообіцяти, що вилетить пташка, як до нас підійшли, точніше матеріалізуються з суворого антрацитівського повітря, місцеві «громадські активістки» пенсійного віку. Переказувати, про що ми говорили я не буду. В якості ілюстрації розміщю цей шматочок відео. Це лише фрагмент бесіди. Але загальний настрій передано вірно.
Click to viewПізніше, у черзі в місцеву ідальню один сорокарічний добродій розповідав буфетниці про те, як «бандери постріляли людей» в сусідніх Ровеньках...
Неподалік від Антрацита є чудове селище Маломиколаєвка. Там більше десяти років працюють нелагальні вугільні кар'єри. Селищні дороги розбиті численними вантажівками, колишні маломиколаєвські пасовиська, на яких йшов видобуток, прикращають прямокутні озера.
Шахтна вода потрапила в питні колодязі. Але ніхто з «патрульних», з тих, хто зараз боронять неіснуючу СТАБІЛЬНІСТЬ та ленінів, не став на захист маломиколаєвських земель. Ніхто не об'єднувався в патрулі в Лисичанську, коли там вирізали «Лиссоду» та зупиняли нафтопереробний.
Нам не до цього. Нас як завжди цікавлять більш глобальні речі. Ми чекаємо міфічних бандерівців. Охороняємо ні кому не потрібних істуканів. Прикро, Донбасе, дуже прикро!..