Шоковий коридор \ Shock corridor (1963, Сем Фуллер): психічний розлад, як шлях до Пулітцера…
«Мене звати Джонні Баррет, я репортер «Дейлі Глоб», це моя історія… і я її розповім» - починається фільм. Далі, зрозуміло - історія =)… у психічній лікарні сталося вбивство, троє пацієнтів були свідками, але через їх розумові розлади - міліціянтам нічого не вдалося дізнатись. Головний герой, репортер Джонні Баррет (Johnny Barrett) вирішує вдати психа, попасти в лікарню і розговорити свідків.
«Навіть якщо я не розкрию вбивство… новий досвід реалізується в книгу, п’єсу, чи кіносценарій» - каже головний герой, але ще більше говорить про Пулітцерівську премію. Один з санітарів, в жарт, його навіть називає «містер Пулітцер».
У лікарні репортер зближується зі свідками, і в моменти просвітління їх розуму - дізнається ті, чи інші деталі злочину. Проте надто багато часу на це йде і в журналіста в самого починають проявлятися ознаки не здорового глузду.
З рештою, Джонні дізнається хто вбивця, але шлях до викриття був надто важким для його психіки. Головний лікар напівіронічно каже: «Яка прикрість, німий божевільний отримує Пулітцерівську премію». Цікаво, що один з перших проявів розладу - це уявна втрата голосу. Доволі характерний страх для журналіста.
Власне, про фільм хотілося б сказати значно більше - як кінематографічне явище він феноменальний, як журналістське - довершений. Звісно, подібні мотиви вже були і в «По той бік розумного сумніву \ Beyond a Reasonable Doubt» Фріца Ланга (Fritz Lang) і в «Джентельменській угоді \ Gentleman's Agreement» Еліа Казана (Elia Kazan), проте геніальний режисер Сем Фуллер (Samuel Fuller), своїм «Шоковим коридором \ Shock corridor», доводить початі теми та ідеї до абсолюту.
Скачать можна, зокрема, тут.