![](http://pics.livejournal.com/kino_journalizm/pic/0000b1dh/s640x480)
Психологиня Соня Блейн (грає Rose McGowan, стриптизерка з кулеметом замість ноги в «Грайндгаузі \ Grindhouse») працює мало не щодня у вечірньому радіо-шоу, де вона по кілька годин приймає дзвінки потерпілих від домашнього насильства та інших нещасних, намагаючись допомогти порадою та підтримати. А в таких, як відомо, у самих невирішених проблем вище будь-якої радіовишки.
Поряд з нею: ведучий нічних новин (грає Steve Tom), який підхоплює ефір після героїні, особливо, коли вона біжить кудись через ненависного психопата, який її переслідує і дзвонить бува у прямий ефір (детальніше про нього далі); та лезбійка-продюсер (Lauren Vélez), яка приймає дзвінки, намагається всіляк допомогти, підтримати та звабити героїню і, зрештою, помирає безславною смертю, впускаючи кота в дім.
І останній - маніяк (Daniel Ross). Для довершення медійності фільму - він місцевий розносник газет, який тероризує старичків в тихому районі, куди переїздить героїня в будинок померлого (а можливо і вбитого цим же газетником) батька.
В нього чорні-чорні очі, він нав’язливо пропонує підписатися на газетну акцію, він з’являється то тут, то там, піддивлюється і підслуховує, дзвонить в прямий ефір і читає дитячі віршики. Загалом, страх який ненормальний малий! І хоча, окрім містики і диявольщини, мені здається, тут ще й підліткове нереалізоване сексуальне бажання зіграло злий жарт. Та, як відомо, газетникам і радійникам - не доля бути разом, лише вбити негідника - вихід і порятунок з ситуації, яка склалася!