Подорож Саллівана \ Sullivan's Travels (Престон Старгес, 1941): метод маски…
Звісно, визнаний
шедевр Старгеса (Preston Sturges) було б значно цікавіше розглядати в контексті
«кіна про кіно», але є в ньому цікаві дрібниці і з точки зору журналістики.
Є тут і фотограф, який декілька разів знімає головного героя (голлівудського режисера Саллівана (John L. Lloyd «Sully» Sullivan), який вирішив побути бродягою задля нового фільму), скажімо, в черзі бідняків по їжу. І декілька разів роблять нарізку перших шпальт газет: перший раз, що Салліван помер, а вдруге - Салліван зізнається у вбивстві Саллівана, аби попасти в газету і аби його впізнали і витягли з тюрми (по суті, неправдива інформація в змі).
Але ще цікавішою є сама зміна соціального статусу режисера. Це щось на кшталт «журналіст міняє професію». Переодягнувшись відповідно, - режисер починає подорожувати, але постійно повертається і натикається на своє минуле життя, йому допомагають і таке інше. Але вже коли він зібрався все завершувати -його засуджують на шість років ув’язнення, і всі вважають, що він помер (знаходять непізнаваний труп з його посвідченням).
Таким чином намагання уподібнитись, практично повністю затягує тебе. Власне, це звична модель для журналістських змін професій. Неодноразово кіножурналісти намагавшись, скажімо, розповісти про життя пацієнтів у психічній лікарні - потім мали проблеми з виходом звідти =)...
Є тут і фотограф, який декілька разів знімає головного героя (голлівудського режисера Саллівана (John L. Lloyd «Sully» Sullivan), який вирішив побути бродягою задля нового фільму), скажімо, в черзі бідняків по їжу. І декілька разів роблять нарізку перших шпальт газет: перший раз, що Салліван помер, а вдруге - Салліван зізнається у вбивстві Саллівана, аби попасти в газету і аби його впізнали і витягли з тюрми (по суті, неправдива інформація в змі).
Але ще цікавішою є сама зміна соціального статусу режисера. Це щось на кшталт «журналіст міняє професію». Переодягнувшись відповідно, - режисер починає подорожувати, але постійно повертається і натикається на своє минуле життя, йому допомагають і таке інше. Але вже коли він зібрався все завершувати -його засуджують на шість років ув’язнення, і всі вважають, що він помер (знаходять непізнаваний труп з його посвідченням).
Таким чином намагання уподібнитись, практично повністю затягує тебе. Власне, це звична модель для журналістських змін професій. Неодноразово кіножурналісти намагавшись, скажімо, розповісти про життя пацієнтів у психічній лікарні - потім мали проблеми з виходом звідти =)...