Дарфур \ Darfur (2009, реж. Уве Болл): Хроніки оголошеної смерті…
5ро журналістів, серед них одна жінка (Kristanna Loken), а з нею, можливо, її чоловік (якось на його персоні не особливо зупинялися до початку боєвих дій, де він проявив себе як підготований вояк). Так от… 5ро журналістів десь в Африці у супроводі декількох чорношкірих воєнних з Судану - відправляються в Дарфур, де мають стати свідками страшної трагедії, а персонаж зіграний Біллі Зейном (Billy Zane) одразу голосить «ми ж суди приїхали шукати докази геноциду?».
Фотографа зіграв Джон Коннор з «Термінатора 2» - Edward Furlong, його персонаж на фоні інших виділяється неохайною зачіскою і темним одягом (всі інші в світлому). Оператора грає Matt Frewer, актор, який має в фільмографії майже сотню робіт різної художньої цінності (останнє, що запам’яталося Молох у «Доглядачах \ Watchmen»). А David O'Hara і вже згадані Крістіна Локен і Біллі Зейн грають саме журналістів, «людей з диктофонами».
Приїхавши в селище, яке постійно зазнається нападів і щохвилини його можуть винищити до душі - журналісти демонструють найхрестоматійніші прийоми підвищення довіри для інтерв’ю: роздають подарунки, цукерки, печиво і надувні кульки… далі: «Ми прийшли допомогти, ми допоможемо вам і вашій країні…». Окрім того - жінка журналістка в основному говорить з жінками, а чоловіки - з чоловіками, або цілими сім’ями. Хоча єдина жінка, яка прямо сказала про своє зґвалтування - сказала це Біллі Зейну.
І на цьому б могло все закінчитися, якби повертаючись в свої безпечні готелі писати трагічні репортажі, журналісти б не помітили, як наближаються Джанджавіди (основне джерело небезпеки для місцевого населення). Звучить: «Якщо ми не повернемося - вони вб’ють всіх в селищі, якщо там будуть представники західної преси - вони не наважаться на це», хто проти: «Вирішили пограти в героїв? Ми просто журналісти».
Та журналісти все ж повертаються, але під загрозою «якщо ви не заберетеся через 5 хвилин - будете прирівняні до місцевого населення» - покидають приречене на смерть селище. Проте спроба віддати немовля однієї з місцевих жительок журналістові - прокидає в нього абсолютно людську байдужість до «своїми репортажами ми розповімо про те які страхіття тут кояться» - і він вирішує повертатися не з диктофоном, а з пістолетом.
«Дайте мені зброю! Дайте мені зброю!.... хоча в мене є своя зброя» - і бере камеру (не свою, до речі). Та один з військових і друг (чоловік) журналістки - беруть пістолети (камеру залишає, чим, певною мірою, відхрещується від професії) і повертаються. Звісно, всіх все-одно вбивають (до цього журналіст теж вбиває одного з нападників (ґвалтівника), воєнний і друг журналістки - помітно більше.
В кінці ж, над репортером особливо познущалися, спочатку завітне: «я відпущу тебе, але ти маєш передати моє повідомлення», а потім підпалюють, пристрілюють і рубають його…
Фотографа зіграв Джон Коннор з «Термінатора 2» - Edward Furlong, його персонаж на фоні інших виділяється неохайною зачіскою і темним одягом (всі інші в світлому). Оператора грає Matt Frewer, актор, який має в фільмографії майже сотню робіт різної художньої цінності (останнє, що запам’яталося Молох у «Доглядачах \ Watchmen»). А David O'Hara і вже згадані Крістіна Локен і Біллі Зейн грають саме журналістів, «людей з диктофонами».
Приїхавши в селище, яке постійно зазнається нападів і щохвилини його можуть винищити до душі - журналісти демонструють найхрестоматійніші прийоми підвищення довіри для інтерв’ю: роздають подарунки, цукерки, печиво і надувні кульки… далі: «Ми прийшли допомогти, ми допоможемо вам і вашій країні…». Окрім того - жінка журналістка в основному говорить з жінками, а чоловіки - з чоловіками, або цілими сім’ями. Хоча єдина жінка, яка прямо сказала про своє зґвалтування - сказала це Біллі Зейну.
І на цьому б могло все закінчитися, якби повертаючись в свої безпечні готелі писати трагічні репортажі, журналісти б не помітили, як наближаються Джанджавіди (основне джерело небезпеки для місцевого населення). Звучить: «Якщо ми не повернемося - вони вб’ють всіх в селищі, якщо там будуть представники західної преси - вони не наважаться на це», хто проти: «Вирішили пограти в героїв? Ми просто журналісти».
Та журналісти все ж повертаються, але під загрозою «якщо ви не заберетеся через 5 хвилин - будете прирівняні до місцевого населення» - покидають приречене на смерть селище. Проте спроба віддати немовля однієї з місцевих жительок журналістові - прокидає в нього абсолютно людську байдужість до «своїми репортажами ми розповімо про те які страхіття тут кояться» - і він вирішує повертатися не з диктофоном, а з пістолетом.
«Дайте мені зброю! Дайте мені зброю!.... хоча в мене є своя зброя» - і бере камеру (не свою, до речі). Та один з військових і друг (чоловік) журналістки - беруть пістолети (камеру залишає, чим, певною мірою, відхрещується від професії) і повертаються. Звісно, всіх все-одно вбивають (до цього журналіст теж вбиває одного з нападників (ґвалтівника), воєнний і друг журналістки - помітно більше.
В кінці ж, над репортером особливо познущалися, спочатку завітне: «я відпущу тебе, але ти маєш передати моє повідомлення», а потім підпалюють, пристрілюють і рубають його…