Послуга за послугу \ Quid Pro Quo (2008, реж. Карлос Брукс): репортер у інвалідному візкові…
Головний герой - репортер Айзек з публічного радіо Нью-Йорка. Увесь фільм обрамлений його розповіддю в ефірі. В дитинстві він попав у аварію і змушений пересуватися на інвалідному візку, проте це не завадило йому обрати цю професію, де, кажуть, «ноги кормлять».
Увесь фільм він розслідує історію про людей, які хочуть втратить ноги, стать контуженими, або ампутувати нижні кінцівки, аби опинитися у візку - у них це споріднено до вродженого гомосексуалізму, чи трансвестизму. А обертів все набуває з «емейла в редакцію»…
Загальними штрихами накидана любовна лінія в редакції, як наслідок - конкуренція… ну і фраза: «розкажи історію про самого себе» - « в мене немає історії»… - хоча в цьому фільмові не зовсім відповідає реальності, загалом до журналістики, певно, вдала… журналіст - це той хто не має власної історії?...