Бій під Розумівкою. День І
Мандри збагачують життя. Нові краєвиди, нові люди, нові враження... Разом з тим, є місця, куди хочеться знову і знову. Таким жаданим, химерним краєм для мене є Холодний Яр та його околиці.
17 квітня
Наш дружній гайдамацький рій із 5-х чоловік вирушив на Кіровоградщину - до села Розумівки. Саме під цим селом 90 років тому прогремів останній бій ударного загону Чорного Ворона.
На станції Фундукліївка ми приєднались до групи історичного клубу "Холодний Яр" і вирушили до Розумівки. Серед учасників заходу найбільше запам'ятались Роман Коваль, Левко Лук'яненко, Василь Шкляр, Тарас Силенко, Литвини, Зірваний... Була присутня й місцева влада в особі голови Олександрівської облдержадміністрації та голови Розумівської сільради - молодці, шанують це місце та Чорного Ворона, організували вкотре поминальний обід для всіх прибулих. Щоправда було мало місцевих жителів під час панахиди. Їх або не повідомили про цей захід або вони дуже "зайняті" люди ;)
Іноді дощило, але нас це не злякало. І коли усі роз'їхались, наш рій, належно озброївшись, розпочав бойові дії.
Наші бої не залишись без уваги аборигенів, і незабаром до наших лав долучився Діма - 11-річний хлопець з Розумівки. Ось і відбулось патріотичне виховання місцевого молодого покоління :)
Затарившись у центрі села, ми вирушили на ночівлю до Холодного Яру. По дорозі нам був знак - парубок, їхавши попереду нас на мопеді, загубив фару. Наздогнавши його, я підказав йому, де шукати пропажу. Вже через півгодини, виїхавши за Розумівку, ми мчали на всіх парах назад до села. Під час зупинки у центрі цього населеного пункту, я залишив на даху машини сумку з фотоапаратом, двома мобільними і запасними ключами до Таврусі. Вже сутеніло. Ми так і поїхали з цією сумкою зверху. Звісно, по дорозі вона десь злетіла. Моя кохана вчасно згадала про її відсутність. Як виявилось, сумка із усім вмістом лежала неушкоджена на узбіччі якраз на в'їзді\виїзді із села - навпроти дорожнього знаку "Розумівка"...
Холодний Яр нас зустрів квітневою тишею і вечірньою прохолодою. Кулішик зварив кулешу, нарізали сала, випили по кілька чарчин домашнього винця та й полягали баю-баї. Тієї ночі навіть пугачі солодко спали, окрім, напевно, Вурда, що крутився у спальнику, немов дзига на сковородці :)
Фотокор Марічка. Більше світлин ТУТ
Далі буде...
17 квітня
Наш дружній гайдамацький рій із 5-х чоловік вирушив на Кіровоградщину - до села Розумівки. Саме під цим селом 90 років тому прогремів останній бій ударного загону Чорного Ворона.
На станції Фундукліївка ми приєднались до групи історичного клубу "Холодний Яр" і вирушили до Розумівки. Серед учасників заходу найбільше запам'ятались Роман Коваль, Левко Лук'яненко, Василь Шкляр, Тарас Силенко, Литвини, Зірваний... Була присутня й місцева влада в особі голови Олександрівської облдержадміністрації та голови Розумівської сільради - молодці, шанують це місце та Чорного Ворона, організували вкотре поминальний обід для всіх прибулих. Щоправда було мало місцевих жителів під час панахиди. Їх або не повідомили про цей захід або вони дуже "зайняті" люди ;)
Іноді дощило, але нас це не злякало. І коли усі роз'їхались, наш рій, належно озброївшись, розпочав бойові дії.
Наші бої не залишись без уваги аборигенів, і незабаром до наших лав долучився Діма - 11-річний хлопець з Розумівки. Ось і відбулось патріотичне виховання місцевого молодого покоління :)
Затарившись у центрі села, ми вирушили на ночівлю до Холодного Яру. По дорозі нам був знак - парубок, їхавши попереду нас на мопеді, загубив фару. Наздогнавши його, я підказав йому, де шукати пропажу. Вже через півгодини, виїхавши за Розумівку, ми мчали на всіх парах назад до села. Під час зупинки у центрі цього населеного пункту, я залишив на даху машини сумку з фотоапаратом, двома мобільними і запасними ключами до Таврусі. Вже сутеніло. Ми так і поїхали з цією сумкою зверху. Звісно, по дорозі вона десь злетіла. Моя кохана вчасно згадала про її відсутність. Як виявилось, сумка із усім вмістом лежала неушкоджена на узбіччі якраз на в'їзді\виїзді із села - навпроти дорожнього знаку "Розумівка"...
Холодний Яр нас зустрів квітневою тишею і вечірньою прохолодою. Кулішик зварив кулешу, нарізали сала, випили по кілька чарчин домашнього винця та й полягали баю-баї. Тієї ночі навіть пугачі солодко спали, окрім, напевно, Вурда, що крутився у спальнику, немов дзига на сковородці :)
Фотокор Марічка. Більше світлин ТУТ
Далі буде...