Aug 22, 2015 17:38
І все-таки ангел...
А у нас тут солдати... 2 штуки... після поранень на реабілітацію на півроку прилетіли. Ми вчора їздили їх провідувати і їсти завезти.. І вони такі... Позитивні і прекрасні. З ними хочеться говорити про все і про всіх, бо даються говорити.
Один посмихається очима - супроводжував колону з їдою, попав снаряд, прикрив собою кількох, отримав важке поранення спини. Не ходить, може стояти. Уже. Рустем. Такий... мовчазний, але з дуже "говірливим" поглядом. Як гляне - так слів не треба.
Інший Сергій. Льотчик. Був підбитий, впав зі 100-метрової висоти. Паралізований. Спочатку рехав тільки рукою і головою. Тепер залишилося повернути до життя ноги. Позитивчик! Капець просто. кілька місяців тому померла від раку дружина. Залишився синок 1.3 і старший син дружини - 19. І жити нема де, бо квартира в 5-типоверховому будинку. На 5-му поверсі.
І пробули ми вчора з ними півтори години. І йти не хотілося. І проблеми всі якось... Пішли назад, бюо в порівнянні - вони не проблеми, а так - фігня.
будні в ЛА,
Україна,
Мої таракани