Теория и практика украинского языкового вопроса
- Йой! Шо то сі діє! Курва, сіли си ту в кнайпі на бамбетлях, кобєти з фрезурами в пацьорках їдят лєгуміни, хлопи си п'ют гальби пива, і ніц їх не обходе!
- Что?
- Гербату філіжанками жлуктят, пляцки румигают і балакают як батяри!
- О чем ви?
- Нє шоб гречно шпрехати мовов, слічно, файно, а то якісь бздури!
- Что, простите?...
-
Ціхо мині тут! Ти мені не пащекуй! Диви який нарваний! Писок стули, бо я сі не знаю, шо ті пороблю! Зара мештом копну, жи ті нагла кров заллє! Так ті впаяю, жи ти той кілішок лигнеш! Мене в Кульпарківськім шпиталю всі знают! Я вар’ят!!!
- А, так вы языковой инспектор? Ну, українською так українською. Бачте, шановний, справа в тому, що ми зараз знаходимося у своєму приватному товаристві і, відповідно, маємо право розмовляти тією мовою, якою нам зручніше. Ми в жодному разі не порушуємо
норми закону…
- Шо? Шо-шо?!! Балакают так, жи я ніц не втелепаю!
- Ну, так это и есть украинский литературный язык…
-
Курва, смієсі з мене?! Запотору до криміналу! Гвалт! Піліція! Піліція!
Висилайте алярмово хлопів на роверах! Туйво у кнайпі - сєпари і Путєн!
Марина Соловьева
https://cont.ws/@nyka/515870