Мали чухраїнці цілих аж п'ять глибоко національних рис. Ці риси настільки були для них характерні, що коли б котрийсь із них загубився в мільйоновій юрбі собі подібних істот, кожний, хто хоч недовго жив серед чухраїнців, вгадає:
- Це - чухраїнець.
І ніколи не помилиться...
Його (чухраїнця) постать, його рухи, вираз, сказать би, всього його корпуса - все це так i випирає оті п'ять головних рис його симпатичної вдачі.
Риси ці, як на ту старинну термінологію, звалися так :
- Якби ж знаття?
- 3абув.
- Спізнивсь.
- Якось то воно буде.
- Я так i знав!